ТУРЕЦЬКІ ВИНА

Незважаючи на багату енологічну історію регіону, захоплення Константинополя Мехмедом II 1453 року радикально змінило ситуацію.

Можемо говорити, що останні 500 років виноробство перебуває в андеграунді через релігійні обмеження. Але навіть в Османській імперії, коли для мусульман запроваджували заборони на вживання алкоголю, виробництво і торгівля винами процвітали. Немусульманським громадам надавали поступки для його виробництва, а споживання дозволяли з соціальних та економічних причин. Деякі султани дуже навіть любили і розбиралися у винах.

Ба більше, саме Туреччина була основним постачальником вина в Європу, коли європейська лоза постраждала від філоксери в 19 столітті.

Коли Мустафа Кемаль Ататюрк 1923 року заснував Турецьку республіку - світську державу, де релігія відокремлена від управління країною, він дав добро на розвиток виноградарства.

У 1920-1950 роках було створено майже 30 винних заводів. Найвідоміші з них: Kavaklıdere, Doluca, Turasan, Diren, Kayra.

Але тільки в 1990-х роках перші виноробні-бутіки сконцентрувалися на культурі виноробства і якості, а не на кількості, як це практикувалося в 20 столітті.

Сьогоднішня Туреччина - це також світська держава. Так, тут діють підвищені податки на алкоголь, законодавство обмежує рекламу і маркетинг виноробів, ускладнює їм виробництво і навіть купівлю земель. Складно отримати ліцензію на відкриття винного магазину або продаж алкоголю в ресторані.

Але якість і відсоток споживання турецьких вин усередині країни зростають.

Туреччина має реальний потенціал у виноробному секторі завдяки багатству своєї землі, великим виноградникам і різному клімату, сприятливому для виробництва якісних вин. Турецькі вина отримують все більше і більше міжнародних нагород.

І з'являються невеликі виробники-ентузіасти, які їздять на навчання до Франції, Італії, Нової Зеландії та США, експериментують із місцевими сортами та технологіями. До таких людей, які рухають цілу індустрію, ми їздимо знайомитися в нашому винному і гастрономічному турі до Стамбула.

Залежно від того, яким регіоном Туреччини ви мандруєте - Каппадокією, Анталією, Бодрумом та Егейським узбережжям, чи Стамбулом - куштуйте вино з місцевих виноробень.

На відміну від більшості виноробних країн, Туреччина не має юридично визначених географічних вказівок (як зона К'янті Класіко в Тоскані або зона О-Медок у Бордо). Виноробні, як правило, асоціюють себе з адміністративними штатами країни, а не з кліматом.

Туреччина має вісім регіонів вирощування винограду:

1. Егейське море,
2. Чорне море,
3. Центральна Анатолія,
4. Східна Анатолія,
5. Мармурове море,
6. Середземномор'я,
7. Південно-Східна Анатолія,
8. Фракія.

Неподалік Стамбула розташовано багато виноградників і виноробень. Це виноробний регіон Тракія (або Фракія). Європейська частина Туреччини, що межує з Грецією і Болгарією, а також із трьома морями: Мармуровим, Егейським і Чорним.

Текірдаг, Едірне, Кіркларелі та Чанаккале - ці міста є найбільшими виноробними точками в регіоні Мармурового моря.

У Фракії ви знайдете практично всі мислимі пейзажі: гори, ліси, схожі на тропічні, плато і золоті пляжі. Багатий ґрунт і вологий, але теплий клімат ідеально підходять для виробництва одних із найкращих вин Туреччини.

Виноробством у Фракії займаються з давніх часів. Навіть Гомер в "Іліаді" згадує солодке, як мед, чорне вино Фракії.

Місцеве виноградарство з акцентом на екологію та стійкість стало справді популярним з 2000 року, коли по всій Фракії з'явилися кілька нових сімейних виноробень. Зараз понад 40% усіх виробників вина в Туреччині базуються у Фракії.

До найцікавіших із них ми їдемо в гості в нашому винному та гастрономічному турі до Туреччини.

Егейський регіон розташований у західній частині Туреччини, навпроти Греції, і складається переважно з виноградників провінцій Ізмір, Денізлі, Маніса, Ушак і Айдин. Півострів Чанаккале і острів Бозджаада також часто вважаються частиною виноробного регіону Егейського моря.

На Егейський регіон припадає близько половини виробництва вина в Туреччині завдяки типово середземноморському клімату на узбережжі, і більш континентальному клімату з виноградниками на більших висотах та з більш екстремальними температурами на внутрішньому анатолійському плато.

Тут вважають за краще вирощувати різноманітні місцеві сорти, але на виноградниках Егейського узбережжя також вирощують і міжнародні сорти винограду, як-от Каберне Совіньйон, Сіра і Мерло. Західна Туреччина відмінно підходить для міжнародних сортів, з яких можна виробляти вина з багатим фруктовим характером, але без зайвої "джемовості".

Решту турецьких вин виробляють у містах Анатолії, таких як Анкара, Невшехір, Кайсері і Токат.

Міста Елязиг, Малатья, Діярбакир у регіонах Східної та Південно-Східної Анатолії підходять для вирощування винного винограду.

Анатолія - великий регіон, який можна розділити на центральну, східну та південно-східну зони. У центральній Анатолії виноградники зосереджені або вздовж річки Кизилирмак, яка пом'якшує суворий континентальний клімат, або на висоті до 1500 метрів на вулканічних ґрунтах Каппадокії. Виноградники на березі річки найбільш відомі своїми м'якими і свіжими червоними винами, а Каппадокія більш відома своїми білими.

Наш гастрономічний і винний тур до Каппадокії познайомить вас з кухнею і винами регіону, з казковими "димоходами фей" (високими конусоподібними скельними утвореннями), скельними храмами і монастирями. Політ на повітряній кулі, спілкування з виноробами і шеф-кухарями, з гончарями і майстрами ебру, найкращі готель і ресторани регіону - у нашій подорожі.

Виноградники у східній Анатолії також висаджені вздовж річки Євфрат, хоча висота над рівнем моря помітно вища і становить близько 1000 метрів над рівнем моря. Цей регіон зі спекотним літом і холодною зимою вирізняється континентальним кліматом, який найвідоміший виробництвом хорошої якості Öküzgözü, червоного вина із середньою насиченістю, фруктовим відтінком і свіжою кислотністю. Нижча височина в південно-східній Анатолії вирізняється більш теплим кліматом зі спекотним літом, а найкращі виноградники зазвичай розташовані на схилах пагорбів.

Я далі розповім трохи докладніше про найпопулярніші сорти, але ось коротка порівняльна підказка, щоб ви змогли вибрати з незнайомих назв той стиль, який вам подобається:

● Якщо вам подобається Піно Нуар, обирайте унікальний турецький виноград Каледжик Караси, в ароматі та смаку якого є все ті ж фрукти, спеції та перець.

● Вина з сорту Богазкере ідеально підходять для шанувальників Каберне Совіньйон.

● Назву сорту Окюзгезу важко вимовити, але його дуже сподобається пити любителям Мальбека.

● Турецький білий сорт Наріндже можна порівняти з Шардоне.

● вам більше до вподоби біле і легке Піно Гріджіо, спробуйте вина з сорту Емір (основний білий виноград, що вирощується в Каппадокії, в центрі країни).

Як каже головний енолог виноробні Kayra О'Доннелл: "Турки люблять свої таніни".

За його словами, традиційний турецький смак - це міцна гірка кава, жирне м'ясо і чай, який довго варять. Це відбивається і в уподобаннях у винах. Найкраще на внутрішньому ринку Туреччини продаються потужні високотанінні червоні вина з Ширазу, Каберне Совіньйона та місцевих сортів Окюзгезю і особливо Богазкере.

Вони особливо добре поєднуються з пряними національними м'ясними стравами (смажена ягнятина, кебаби), які допомагають пом'якшувати високі таніни.

Наприкінці 1990-х років виноробні Gulor і Sarafin першими висадили благородні міжнародні сорти.

Сьогодні з міжнародних сортів у Туреччині чудово почуваються Шираз і Каберне Совіньйон. Побачите їх у винній карті ресторану - сміливо беріть, вони так пасують до місцевої потужної м'ясної кухні: кебаби, кефте.

Виноробні, які виробляють крутий Шираз:

• Chateau Nuzun Sarap Baglari
• Gurbuz Winery

Каберне Совіньйон на диких дріжджах (Büyülübağ Cabernet Sauvignon Wild Fermented), що здобув міжнародні нагороди, випускає сімейна виноробня Büyülübağ Şarapları, що розташована на острові Авша (Avşa Adası) в Мармуровому морі.

Гідні Мерло роблять виноробні:

• Uçmakdere Winery - Firuze Wines
• Vinolus - Molu Organik Bağları

Виноробня Umurbey Vineyards випускає чудовий купаж Каберне Совіньйон і Мерло під назвою Umurbey Rezerve. Воно потрапило в ТОП турецьких вин за версією Sommeliers' Selection 2018.

Виноробня Barbare спеціалізується на класичних французьких купажах.

Каберне Совіньйон і Мерло (як у Бордо) - вино Barbare Prestige

і GSM (Grenache, Syrah, Mourvèdre - Гренаш/Сіра/Мурведр), як у долині Рони. Вино Barbare Elegance виконано в стилі Шатонеф-дю-Пап.

Головний світовий винний тренд останніх років - автохтонні (тобто, локальні стародавні) сорти винограду. У цьому сенсі зростає міжнародний інтерес до місцевих сортів Туреччини, Греції, Румунії, Хорватії, Угорщини, Болгарії, Вірменії та Грузії.

Їхні вина маловідомі поки що на світовій арені не через відсутність історії виробництва вина. Якраз більшість цих країн виробляють вино протягом тисячоліть. А тому, що вони перебувають на ранніх етапах свого шляху до визнання.

Тим цікавіше куштувати місцеві зірки, що зароджуються, зараз.

Його називають "турецьким Піно Нуаром".

Є навіть такий жарт: "Це червоне вино для тих, хто не любить червоне вино".

Легкотіле, ароматне. Влітку його можна пити злегка охолодженим. Підходить навіть до жирної риби. У смаку - цукрова вата (типовий аромат), полуниця, інжир, троянда, шкіра і ваніль.

Виноград Каледжик караси ("чорний з Каледжика"), уродженець регіону Каледжик в Анкарі, колись був на межі зникнення. Сьогодні ентузіасти відновлюють цю самобутню лозу.

Каледжик Караси смакує з мусакою, з фаршированими баклажанами карни ярик, стравами з яловичим фаршем (докладніше про турецьку кухню читайте нашу статтю).

Виробники:

• Gurbuz Winery
• Vinkara Wines
• Vinolus - Molu Organik Bağları

Богазкере - один із найтанініших сортів винограду, причому настільки, що його назва означає "випалювач горла" або "чесалка для горла". Саме через високий рівень танінів Богазкере часто змішують з іншими чорними сортами винограду, насамперед з Окюзгезю. Це повнотіле вино з червоними і чорними ягідними ароматами, супроводжуваними вторинними нотками прянощів і шкіри, якщо воно пом'якшене витримкою в дубі.

Сорти Боазкере (Boğazkere) і Окюзгезю (Öküzgözü) просто народжені один для одного й ідеально поєднуються з м'ясом. Тому ви найчастіше зустрінете їх у типовому купажі Okuzgozu-Bogazkere.

Високі таніни та насиченість Боазкере поєднуються з високою кислотністю та ароматикою червоних фруктів Окюзгезю.

Окюзгезю - найбільш широко вирощуваний місцевий сорт. Назва турецькою означає "бичаче око". Часто досить інтенсивні таніни, висока кислотність, смак червоних фруктів і трав надають йому універсальності, що дає змогу з нього робити сортові червоні вина, купажі та освіжаючі рожеві вина. Витримка в дубі додає насиченості та аромату коричневих спецій і шоколаду.

В ароматі купажу ви зустрінете шкіру, чорний перець, ожину, ментол, евкаліпт, чорноплідну горобину, чорну смородину, черешню, чорнослив. У витриманих винах будуть і вологе листя, і м'ясні нотки, і вишневий пиріг.

Виробляють такий типовий купаж багато хто. Рекомендую вина від:

• Gurbuz Winery,
• Kayra (серії Vintage, Rezerv, Imperial).

У Туреччині, як я вже говорила, дуже люблять Шираз. І в тому числі з нього часто роблять освіжаюче розе.

Наприклад, шикарне легке і збадьорююче розе Alatsata з Ширазу виробляє маленька сімейна виноробня Геміджі (Gemici) з Алачати, Егейське узбережжя.

Сім'я Геміджі займається професійним виробництвом кераміки, тому для виноробні хлопці самі ж роблять амфори і експериментують з витримкою і ферментацією вина в них. Так само на виноробні люблять дикі дріжджі, ручне збирання винограду, мінімальну часткову ферментацію і стародавні грецькі рецепти.

До речі, ця виноробня, на відміну від більшості турецьких, працює і з десертними винами.

Смак у розе Alatsata 2019 середньої інтенсивності, багато червоних фруктів і ягід: малина, рожевий агрус, червона смородина, вишня, кизил, сумак, імбир, полин і лаванда, а наприкінці - мінерально-крейдяний післясмак.

Підходить до будь-яких літніх салатів а-ля нісуаз. Традиційне поєднання: турецький салат Піяз із білої квасолі з тахіні, м'ятою, петрушкою, болгарським перцем, круто звареним яйцем.

Відмінне розе з сорту Каледжик караси робить виноробня Kayra. Блідо-рожеві Kayra Beyaz Kalecik Karasi 2017 з ароматом лимонного шербету і малини.

Виноробня Suvla виробляє Blush з рідкісного сорту Karasakız. Воно зазвичай приємно вражає навіть тих, хто не приділяє особливої уваги рожевим винам. Аромати меду і медових стільників, інтенсивні квіткові аромати залишають найкраще враження від цього благородного вина.

Виноробня Pasaeli, з Ізміра, Егейське узбережжя, виробляє у співпраці з добре відомою італійською сім'єю Антінорі прекрасне Çalkarasi Rosé з цікавого місцевого сорту винограду Чалкарасі. Він росте в Чале на південному заході Туреччини, на висоті 850 метрів над рівнем моря на червоних суглинках і кам'янистих ґрунтах.

Ви впізнаєте це вино за етикеткою з морським коником.

Вино має прекрасний баланс кислотності та свіжості, з нотами полуниці та кавуна на носі й майже мінеральним післясмаком.

Поєднувати найкраще з рибою на грилі, м'якими сирами і птицею.

В інтерв'ю Reuters знаменитий винний експерт Оз Кларк заявив, що турецькі вина - це новітня і найбільш захоплива історія на цей момент.

І ми її разом з вами вивчаємо в гастрономічних і винних турах до Туреччини просто зараз.

Попри "повернення до витоків", до автохтонних (тобто, місцевих) білих сортів, серед виноробів Туреччини дуже популярними є Шардоне та Совіньйон Блан.

Шардоне в Туреччині люблять витримувати в дубі, отримуючи вершковий, насичений смак із тостовими масляними нотами.

Але останнім часом стало з'являтися все більше Шардоне в "безбочковому" стилі або з дуже тонкими наслідками витримки. Інтенсивної бочки стає все менше і менше.

Рекомендую Côtes d'Avanos Chardonnay від виноробні Kavaklidere. Дуже популярне вино в Каппадокії. І також його можна знайти в Стамбулі.

А також спробуйте молоде, освіжаюче і зухвале Шардоне без бочкової витримки. Ним славиться виноробня 7Bilgeler (Yedibilgeler). "Перший ніс" - свіжоскошена трава, а потім вино розкривається нотами кісточкових фруктів і цитрусових, особливо персиків і грейпфрутів. Аромати з носа продовжуються в роті нотами марципану і горіхів кеш'ю. Дійсно гарне вино за співвідношенням ціна/якість.

На дегустаціях його порівнюють зі зразками шардоне з Маконе (Бургундія, Франція).

Совіньйон блани від хороших турецьких виноробів (як-от Gürbüz, Sevilen) - зазвичай бадьорі, з багатою фруктовою палітрою і з високою кислотністю, доволі мінеральні. Це аромати грейпфрута, аґрусу, зеленої дині, ківі, лайма, білого персика, свіжого хліба та крейди.

Совіньйон Sevilen Isabey виконаний у стилі новозеландських Совіньйон Бланів.

Обирайте їх у ресторані або у винних бутиках до курки, білої риби, страв із пряними соусами, козячих сирів.

У Туреччині також люблять такий стиль Совіньйона, як фюме блан (Fume Blanc). Коли Совіньйон витримується в бочках. Це досить рідкісна історія, спробуйте Sevilen 900 Fume Blanc.

Не випадково місцеві сорти білого винограду в Туреччині здадуться вам дуже свіжими і висококислотними. Їх відбирали протягом поколінь саме за цією характеристикою, бо турки люблять баланс і свіжість у білих винах.

Ці основні сорти вирощують у всіх виноробних регіонах Туреччини, часто разом із міжнародними сортами, як-от Шардоне та Совіньйон Блан (з якими вони часто купажуються).

"Королева Анатолії", освіжаюче вино з високою кислотністю, смаком цитрусових і кісточкових фруктів. Родом із Токата, найпівнічнішого регіону Туреччини на узбережжі Чорного моря. Сорт отримав свою назву від турецького слова "нарін", що означає "ніжний". Його також вирощують на більшій частині території Туреччини, включно з Егейським і Фракійським регіонами.

Але хоча цей виноград, дійсно, тонкошкірий і ніжний, з нього виходять повнотілі ароматні вина з палітрою ароматів від зелених фруктів, цитрусових і квіткових до міцних тропічних фруктів.

Наріндже схожий на Шардоне в тому сенсі, що він такий же гнучкий і легко адаптується. Він добре піддається різним методам виноробства, таким як яблучно-молочне бродіння, витримка на осаді та в дубі. У результаті вина з Наріндже після витримки радують ароматами вершкового масла, карамелі, випічки і горіхів.

Вина з Наріндже добре поєднуються зі смаженими овочами.

Традиційне поєднання: Кизартма (смажені баклажани і перець по-турецьки з часниковим йогуртом).

Виноробні, які випускають чудові Наріндже:

• органік-виноробня Vinolus (Каппадокія)
• Likya Wines
• Chamlija робить цікаві купажі Наріндже з міжнародними сортами

За назвою бачимо, що цей сорт із мускатних.

З нього виробляють дуже ароматні сухі вина з високою освіжаючою кислотністю.

Аромати воістину багаті:

• цитрусові (грейпфрут, лимон і бергамот),
• багата палітра середземноморських пряних трав (базилік, м'ята, чебрець, лавровий лист),
• квіткова палітра (лілія, флердоранж, жимолость, липа, троянда),
• фруктові аромати (тропічні фрукти, диня).

Міскет вирощують в околицях Ізміра в Егейському регіоні. Виноград середнього розміру з рожевим відтінком шкірки при дозріванні. Виноградники обробляють на різній висоті від 150 м до 900 м на глині та гравії.

Добре виходять міскети у виноробів Gürbüz і Sevilen.

Повнотіле біле вино з високою кислотністю, мінеральністю, витримане на осаді. Ідеальний компаньйон у спекотний літній день.

У смаку цитрусові, диня і груша, айва, персик, абрикос, дріжджі і здобна випічка. З характерною солоною ноткою.

Якщо побачите морського котика на етикетці - беріть. Це розумний Сидалан від Paşaeli Winery. Це вино є в дьютіфрі в турецьких аеропортах.

Знаменитий сорт винограду з відомої туристичної зони Туреччини, Каппадокії.
Емір росте, здебільшого, на вулканічних і мінеральних ґрунтах. Він має досить високу кислотність, тому що континентальний клімат регіону дає великі коливання температури і уповільнює дозрівання винограду.

Ягоди зелено-жовті, середнього розміру. Застосовується у виробництві ігристих і тихих вин. Вина з нього збалансовані, яскраві та живі, зі своєю впізнаваною смугою солоної мінеральності в кінці.

Емір може бути дуже мінеральним і пікантним. Він гостріший і суворіший, ніж Наріндже. Ніби ми порівнювали загалом Рислінг і Шардоне.

Аромати: цитрусові (лимон, лайм, червоний апельсин, грейпфрут), ананас, біла груша, яблуко (зелене і жовте), трави (трава, жимолость), ківі, троянда.

Хоча іноді зустрічаються і купажі, найкращі вина з Еміра - моносортові.

Виноробні Kocabağ, Argos, Turasan з Каппадокії славляться своїми винами з цього сорту.

А хороший зразок (і за співвідношенням ціна/якість) купажу - вино Buzbağ Emir-Narince, вироблене виноробнею Kayra.

Buzbağ перекладається як "Крижаний виноградник" і бере свою назву від "Крижаних печер Харпута", одного з історичних міст Східної Анатолії. Buzbağ виробляється Kayra Vineyards з 1944 року і є одним з найстаріших, класичних і найвідоміших вин Туреччини.

Бузбаг складається з 50% винограду сорту Наріндже і 50% винограду Емір. Це просте, але приємне й освіжаюче вино з ароматом цитрусових.

Воно чудово гармонує з сиром тулум (турецький витриманий овечий або козячий сир у шкурі). Добре поєднується з гострими азіатськими стравами, лососем, молюсками, тріскою, севіче, суші.

Невипадково ви відчуваєте збіг із сортом Султана.

Це він і є.

Парадокс: Султаніє згадується як один з найбільш широко вирощуваних сортів винограду в Туреччині. Але більша частина врожаю вирощується як столовий виноград для їжі та на родзинки (кишмиш).

Цей сорт швидко формує цукор і іноді грішить високим вмістом алкоголю, що викликає асоціації з кріпленими білими винами.

Сорт Султаніє зараз часто купажують із Шардоне або іншими місцевими сортами.

Повноти смаку Султаніє додає витримка на осаді - саме в такому стилі Султаніє стає особливо вдалим вином і маскує високу алкогольність.

Зверніть увагу на Султаніє від виноробні Пашаелі (Paşaeli).

Пасуватиме для вечері з грибним різотто або навіть зі смаженою куркою.

Традиційно в Туреччині ігристі вина сприймаються як "елітний напій чемпіонів Формули 1". Виробників ігристого небагато, але вони люблять заморочуватися і виробляти ігристе традиційним способом, з подвійною ферментацією в пляшці, за методом справжнього шампанського. Останнім часом, реагуючи на підвищення інтересу, на місцевому ринку стали з'являтися і більш доступні версії, вироблені танковим методом.

Експерти пророкують бум турецьких ігристих у найближчі 5-10 років.

Рекомендую насамперед спробувати ігристе Yaşasın від виноробні Vinkara, зроблене за традиційною "шампанською" технологією, а також Nareen від Arcadia.

Виноробня Vinkara - молода, але зухвала. Вони запросили контролювати виробництво Марко Мансьєро, італійського винного консультанта. І поставили собі завдання робити найкраще вино Туреччини.

Vinkara дотримується правил методу Methode Champenoise, який використовується для виготовлення шампанського в регіоні Шампань у Франції.

Потрібно згадати ожинові, динні або сливові "вина", які багато туристів радять на форумах, оскільки купували їх у турецьких магазинах або куштували на дегустаціях у селі Ширіндже (Şirince) на Егейському морі, в районі античного міста Ефес.

Фруктові "вина" винами, строго кажучи, не є. Оскільки для їхнього виробництва ферментується сік різних інших фруктів, але не винограду. А за законодавством вином може називатися тільки продукт ферментації винограду.

До турецьких сухих якісних вин ці настоянки не мають стосунку. Хоча вони цілком смачні й подобаються багатьом. Якщо будете шукати їх у супермаркетах, ось підказки за видами:

• гранатове - Nar
• айвове - Ayva
• динне - Kavun
• шовковичне - Karadut
• ожинове - Boğürtlen
• яблучне - Elma
• полуничне - Çilek
• вишневе - Vişne
• абрикосове - Kayısı
• малинове - Ahududu
• сливове - Erik
• чорничне - Yaban mersini
• чорничне - Yaban mersini

Виробник, якого хвалять - Kutman. У нього гранатове "вино" не таке нудотно-солодке.