Гастрономічний тур
НОРМАНДІЯ
ТА БРЕТАНЬ

Ми зустрічаємо вас удень на вокзалі в Парижі. Цілуємо, обіймаємо і їдемо до Бретані, до міста Ренн (швидкісний прямий поїзд, 1,5 години в дорозі).

І ось воно - літо в Бретані! Секретне місце втечі парижан. Не спекотно і не багатолюдно.

Просторі пляжі, комфортна для прогулянок температура вдень і прохолодна вночі.

Ці 40 кілометрів порізаної скелястими бухтами берегової лінії на півночі Бретані називаються Смарагдовим узбережжям. Ми переконаємося, що це так і є. Колір води тут такий смарагдово-бірюзовий, що не підбереш йому назву.

Одразу їдемо в Канкаль на обід. Попереду у нас незабутні гастрономічні відкриття кухні Бретані та Нормандії:

🦀Устриці дюжинами і морські гребінці прямо з рук рибалок
🦀Омари та краби
🦀Мідії в білому винному соусі
🦀Незабутні сніданки з повітряними круасанами на місцевому ароматному вершковому маслі та зі свіжим фермерським йогуртом
🦀Млинці фламбе з апельсиновим Гран Марньє і з карамельним морозивом
🦀Гречані галети з цибулею, сиром, картоплею і сільською шинкою
🦀Рибальський суп із різного морського дріб'язку
🦀Сири ліваро і камамбер,
🦀Яблучні пироги і солона карамель
🦀Ароматний сидр
🦀Медитативний кальвадос...

А сьогодні Канкаль. Маленьке містечко з величезною славою. Завжди жило і житиме тільки устрицями. Король Франциск I подарував Канкалю статус міста за те, що він регулярно забезпечував двір свіжими устрицями.

Тому й на гербі Канкаля вітрильник на смарагдовому морі в оточенні чого? Звичайно, золотих устриць.

Найуважніші помітять, що на гербі зображені плоскі устриці, незвичні. Розповім і поясню.

Але спочатку - їжа. Вірніше навіть так - їжааа! Таких свіжих і класних морепродуктів немає більше ніде.

У легендарній брассері, яка годує рибалок у порту з 1920 року, ми з вами піднімемо келихи свіжого мюскаде за зустріч і початок подорожі. Це ваш найкращий подарунок собі.

Почнемо з лобстера і устриць, рожевих і сірих креветок, морських равликів бюло і черепашок amandes. Усе це з солоним бретонським вершковим маслом і свіжим хрустким багетом. Продовжимо щільним і потужним супом рибалок.

І на десерт - палаючі млинці фламбе!

А потім ідемо в гості до устричного фермера. Можна десятки разів їсти устриці в ресторані, дивитися відео чи навіть слухати лекцію. Але, поки не одягнеш гумові чоботи і не побуваєш своїми ногами на устричній фермі - так нічого і не зрозумієш. Потім скажете: «Я відчула і зрозуміла, як і чим живе устричний фермер. Звідки і як беруться устриці».

Людовик XIV вимагав щодня доставляти канкальські устриці до Версаля. Їхній тонкий горіховий присмак і чистий, солоний післясмак відображають унікальний теруар затоки Мон-Сен-Мішель, де багаті поживними речовинами води створюють ідеальні умови для зростання.

1994 року французький уряд назвав Канкаль Site Remarquable du Goût (Чудовим місцем смаку), закріпивши його місце як гастрономічного напряму поряд із такими місцями, як знаменитий виноробний регіон Шатонеф-дю-Пап або місто сиру Рокфор-сюр-Сульзон.

Сьогодні забезпечені гурмани і парижани, які відпочивають, стікаються в Канкаль, щоб з'їсти устриць і побродити узбережжям.

Увечері їдемо в найкрасивіше місто Бретані - Сен-Мало і селимося в нашому чарівному готелі.

Доброго ранку! Тому що ми в Сен-Мало і перший ранок тут обіцяє бути незвичайним. Після сніданку зі свіжими круасанами йдемо на екскурсію цим казковим містом.

Перлину Бретані - місто Сен-Мало - називають Cité Corsaire, «місто корсарів», через його численних капітанів-корсарів, які билися з ворожими кораблями від імені короля. На відміну від піратів, ці корсари служили королю, нападаючи на іноземні флоти.

Вранці йдемо на екскурсію цим незвичайним містом. Побачимо грандіозні кріпосні стіни та побачимо історію крізь століття.

Старе місто називають intra-muros або «всередині мурів», і воно знаходиться за масивними валами, які оточують місто. Колись укріплений острів Сен-Мало тепер пов'язаний з материком, але він все ще відчувається як острів.

Під час екскурсії побачимо:

замок Сен-Мало;
собор Святого Вінсента XII століття;
Двір Уссе з прекрасним будинком герцогині Анни XV століття;

Зверніть увагу - Старе місто побудоване з того ж сірого граніту, що й абатство Мон-Сен-Мішель, куди ми поїдемо завтра.

Обід у нас сьогодні незвичайний - на борту корабля. Бретонський стіл різноманітний і винахідливий. Деякі з його фірмових страв відомі в усьому світі: Galette bretonne - гречані галети (млинці) з найрізноманітнішими солоними начинками, солона вершкова карамель, бретонська листкова випічка куінь-аман, і сидр, звичайно.

І знову морепродукти - устриці, мідії, креветки і краби. А інакше навіщо ми сюди приїхали?

Ми з вами сьогодні корсари!

На приватній яхті пройдемо Малуїнською бухтою. Побачимо красу Смарагдового узбережжя з води. І поговоримо про різницю між корсарами і піратами.

Про те, як Сен-Мало був домом для багатьох моряків і дослідників. Дехто вирушав у пригоди в пошуках невідомих континентів, як Жак Картьє, який відкрив Канаду.

А інші вирушали в плавання під командуванням короля, щоб грабувати ворожі кораблі, як Дюге-Труен, адмірал королівського флоту, і Робер Сюркуф, відомий король корсарів.

Про те, як добробут Сен-Мало зростав із відкриттям Америки і торгівлею з Ост-Індією.

Про те, що досі в багатьох бретонських сім'ях професія капітана спадкова.

Про тутешні найбільші в Європі припливи і відливи з амплітудою 14 метрів.

А зійдемо з корабля навпроти Сен-Мало, в гирлі річки Ранс - у респектабельному і буржуазному курорті Дінар. І продовжимо екскурсію його довгим променадом, милуючись спа-готелями і розкішними віллами в стилі Прекрасної епохи.

Дінар процвітав саме в Belle Epoque - у Прекрасну епоху. З 1850-х років багаті сім'ї були зачаровані цим місцем і побудували тут розкішні вілли. Сьогодні, з казино, художніми галереями і прекрасними готелями, елегантний Дінар, як і раніше, є дуже популярним морським курортом.

Одне з моїх улюблених занять у Дінарі - це довга прогулянка Променад-дю-Клер-де-Люн, пішохідною доріжкою, з якої відкриваються чудові краєвиди на берегову лінію, що захоплює подих.

Увечері на міському поромі повернемося в Сен-Мало і міцні духом продовжать самостійно вивчення вечірнього життя чарівного міста корсарів.

Який сьогодні аристократичний день, день замків і легенд!

Рано вранці після сніданку ми їдемо на кордон Нормандії та Бретані, до «восьмого чуда світу» - знаменитого абатства-фортеці Мон-Сен-Мішель. Рано вранці, щоб встигнути до цунамі з автобусів інших туристів. Щоб відчути красу стародавньої «гори Святого Михайла».

Фотографуємо сюрреалістичний, казковий острів Мон-Сен-Мішель. Дізнаємося історію цього старовинного укріпленого абатства - суміш біблійних і середньовічних готичних мотивів, лицарських міфів, воєн, пожеж і подвигів.

Пішки дійдемо до нього і піднімемося.

Дорогою обговоримо головні 9 фактів про містичне абатство-острів Мон-Сен-Мішель:
⠀
✔️Це найвідвідуваніша пам'ятка Франції разом з Ейфелевою вежею та Версалем.
⠀
✔️Не даремно викликає дежавю у любителів «Володаря перснів» - це прообраз фортеці Мінас-Тирит.
⠀
✔️Будувати абатство на горі святого Михайла почали у 8 столітті.
⠀
✔️Розташоване на вершині скелі на висоті 80 метрів, а його шпиль закінчується на висоті 155 метрів над рівнем моря.
⠀
✔️Добиратись раніше на острів по лінії відливу було настільки небезпечно, що подорожні писали заповіт перед дорогою.
⠀
✔️Двічі за добу, у відлив, море відступає від берега на 15-20 км і до острова можна було дійти по мулу з великою небезпекою застрягти. А повертається вода з величезною швидкістю і найбільшою в Європі висотою припливу - до 14 метрів. Припливи наздоганяли і поглинали вершників і цілі вози.
⠀
✔️За часів Столітньої війни між Англією та Францією англійці так і не змогли захопити острів.
⠀
✔️За часів Великої Французької революції ченці залишили острів, і він виявився майже занедбаним. До 1863 року острів використовувався як в'язниця.
⠀
✔️Наполеон III оголосив Мон-Сен-Мішель національною пам'яткою. А з 1979 року абатство перебуває у списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Поблукаємо лінією відпливу-припливу. Знайдемо стада овець, які пасуться на луках, що заливаються солоною морською водою.

І поїдемо обідати особливою стравою, яку можна скуштувати тільки тут: l'agneau de pré-salé - ягнятиною з солоних полів. Через високий вміст солі та йоду вона має воістину особливий смак.

А потім на нас у гості чекає справжній маркіз у своєму тисячолітньому замку.

Здійснимо подорож у часі. Уявіть собі на мить сцену з лордами в камзолах і дамами в їхніх прекрасних сукнях. Вони сидять навколо великого каміна, тримаючи в руках вино або ель, у повітрі витає запах смаженої копченої свинини, мускатного горіха і кардамону. Музиканти і захопливі оповідачі розважають своїх гостей. Ах так, як це було жити в середньовіччі! (Ну, для лордів і леді, принаймні.)

Ми їдемо сьогодні в таке місце.

Відомий своїми фасадами в стилі Ренесансу, розкішними меблями та одним із найвищих дахів замків у Франції, цей замок у нормандському департаменті Кальвадос з 1924 року є охоронюваною історичною пам'яткою. Познайомимося із замком, старовинною каплицею, а головне - з його власником, маркізом, останнім лордом у 800-річній династії, який успадкував цей історичний родовий дім.

Побачимо сімейну колекцію творів мистецтва, в якій є, наприклад, роботи Рубенса і Тиціана. Чудовий фарфор і столове срібло, оригінальні меблі. Крізь розповідь власника відчуємо, як це бути спадкоємцем родинного замку та генеалогічного древа завдовжки у 8 століть.

Увечері приїжджаємо до приморського знаменитого Трувіль-сюр-Мер у наш готель.

Зі Смарагдового берега Бретані ми перемістилися на Квітучий берег Нормандії.

Так-так. Ця офіційна назва - Кот-Флері (Côte Fleurie) тягнеться через Кальвадос приблизно на 40 кілометрів уздовж протоки Ла-Манш від крутих скель до тихих пляжів. У самому серці Нормандії, у Кот-Флері, розташовані такі знакові міста, як Довіль, Трувіль-сюр-Мер, Онфлер і Кабур, які приваблюють мандрівників з усього світу. Далі будемо з вами разом відкривати для себе Квітучий берег.

Ну, а сьогодні просто грандіозний день.

Просто зранку їдемо на сироварню, яка працює з 1910 року. Заглянемо в саме серце сироварної майстерні. І дізнаємося все про чотири головних нормандських сири: пон л'евек, ліваро, камамбер і нешатель.
⠀⠀
Кожна назва - від містечка, де їх роблять. Усі ці 4 сири - м'які, виробляються з коров'ячого молока. Французькі сировари рекомендують їсти всі французькі сири зі скоринкою. Тому що в ній самий смак і сама принадність.
⠀
✔️Ньошатель (Neufchâtel) - найдавніший нормандський сир. Ченці виробляли його ще в XI столітті. Ви його одразу впізнаєте - він робиться у формі сердечка. Кажуть, що в період столітньої англо-французької війни, молоді французькі дівчата відправляли сирні сердечка своїм коханим англійським солдатам.
⠀
✔️Пон-л'Евек (Pont-l'Évêque) - квадратний. За його рецепт ми знову дякуємо ченцям, які почали його виробляти ще в XII столітті. За м'якість і білизну спочатку прозвали «янголятком». І лише у XVII столітті сир отримав свою сучасну назву.
⠀
✔️Камамбер (Сamembert) - круглий. Найвідоміший у нас сир. Спасибі амбітній фермерці мадам Марі Гарель, яка наприкінці XVIII століття розпочала виробництво цього сиру за рецептами старого священика. І вклала чимало сил у маркетинг. Кажуть, що камамбер допомагає лікуванню шлункових захворювань. А Сальвадор Далі вважав, що камамбер покращує уяву. Він писав, що якось саме після камамберу він вигадав образ знаменитого текучого годинника.
⠀
✔️Ліваро (Livarot) - теж круглий. Але його легко відрізнити від камамбера за червонувато-оранжевим кольором. У XIX столітті ліваро був найпопулярнішим і найбільш споживаним сиром у Франції. На скоринці у цього сиру п'ять тонких очеретяних смужок, за що він отримав свою другу неофіційну назву «полковник».

Потім одразу в замок. Але не простий. А на виробництво знаменитого кальвадосу.

Кальвадос - яблучний бренді - улюбленець Ремарка і комісара Мегре.

Ви, напевно, чули, що багато виробників пропонують безкоштовні дегустації. І майже всі возять туристів саме на такі безкоштовні проби. Там щось наливають. І щось розповідають.

Але ви вже зрозуміли - з нами ви не туристи. А ми - не турагентство.

Ви - наші гості. І ми створюємо для вас складні, цінні й унікальні емоції та враження.

Тому і тут я організувала приватну, найдорожчу VIP-дегустацію найкращих кальвадосів.

Нам покажуть яблуневі сади та розкажуть, що в Нормандії росте понад 40 сортів яблук. А виноград ну ніяк не росте.

Тому кмітливі селяни спочатку з яблук почали гнати сидр. А з сидру здогадалися переганяти яблучний бренді. Кальвадос – що означає «лисий берег», яким здавалися місцеві суворі скелі морякам.

Нам покажуть процес подвійної перегонки у замінених аламбиках – старовинних мідних змійовиках. Проведуть у льохи, і, звичайно ж, ми пробуватимемо і пробуватимемо найкращі кальвадоси різної витримки.

Замок Шато дю Брей, розташований у самому серці Нормандії, побудований на початку XVI століття і внесений до списку історичних пам'яток Франції.

У 1954 році Філіп Бізуар, сім'я якого завжди займалася перегонкою кальвадосу, вирішив купити Шато, щоб заснувати власну гуральню. Тут, довкола замку, він знайшов усе, що шукав: простір (парк площею 28 гектарів), промислові будівлі, яблука в навколишніх селах та кваліфіковану робочу силу. Сьогодні виноробня Le Château du Breuil, як і раніше, виробляє кальвадос і має власні фруктові сади в комунах Брей-ан-Ож та Сен-Фільбер-де-Шан загальною площею 42 гектари, на яких висаджено 22 000 яблунь.

М'який вологий клімат і глинистий ґрунт регіону Пеї-д'Ож, багатий на азот і калій, створюють у Шато-дю-Брей ідеальні умови для вирощування цих фруктових дерев.

Ну, а вже після всіх дегустацій їдемо до себе в Трувіль.

На рибному ринку у Трувілі обідаємо сьогоднішнім уловом.

Тюрбо, блакитні омари, величезні креветки та прибережні краби, мідії кілограмами, лангустини та равлики. Більше 10 видів устриць з назвами як звуки музики: фін де клер, беллон, спеціаліст, бретань, блек нуар ... Все розповім і поясню.

Після дюжини устриць і келиха холодного білого вина або нормандського сидру йдемо гуляти рибальським Трувілем.

Трувіль – як молодший сільський родич розкішного Довіля. Їх поділяє лише вузька річка. Але він досі залишається милим рибальським містечком. Ну, чи хоче таким здаватися.

Трувіль точно зачарує нас своєю автентичною атмосферою та морською чарівністю. На його брукованих вулицях побачимо рибальські будинки з барвистими фасадами і перенесемося за часів, коли рибальство було основою місцевого життя.

Непомітно собі опинимося в його браті – модному аристократичному Довілі.

Магазини місцевих дизайнерів та бутіки Hermes та Louis Vuitton, кафе, наповнені розкішними парижанами, знаменитий широчений пляж із парасольками.

Довіль - знімальний майданчик незліченних фільмів і найвідоміший і наймодніший курорт Нормандії. Його побудував у ХІХ столітті родич Наполеона III герцог Шарль де Морні. Він був слабкий легкими. Але на Лазурному березі через непристойну поведінку та конфлікт з імператрицею Євгенією герцога особливо не чекали. Йому довелося будувати свій курорт. Його лікар відкрив тут санаторій для аристократів із хворими на легені. Сюди провели першу залізницю – і помчало.

Аристократи тоді не плавали, а ось ходити узбережжям було модно. Так Давіль став 21-м районом Парижа.

У 1912 році, коли житла для багатої публіки стало катастрофічно не вистачати, відкрили смугастий, майже дачний стиль гранд-готель Normandy. Його потім любив Вінстон Черчілль.

А в 1913-му Royal - навмисне грандіозний палас-готель на кшталт belle epoque. Нині у ньому люблять зупинятися Кевін Костнер, Том Круз, Роберт де Ніро.

Коко Шанель відкрила тут свій бутік і здійснила переворот у жіночій моді. Епатувала місцеву аристократію. Купалася і відкрито засмагала (немислимо!), відмовилася від турнюрів та корсетів і ввела в моду тільники та прості сукні з трикотажу.

Тут і сьогодні багато багатих паризьких сімей мають свої вілли. Розваги тут влаштовані відповідні. Поля для гольфу. Тенісні корти. Ставки на іподромі La Tougues та у знаменитому місцевому казино – прообразі Казіно Рояль з книг та фільмів про агента Бонда.

Тут відбувається Фестиваль американського кіно, і ми з вами знайдемо імена Стівена Спілберга та Гаррісона Форда на іменних кабінках для перевдягання на легендарній дощатій набережній Довіля.

Сьогодні – день дорогоцінних практичних навичок та незабутніх картин для очей, які ви заберете із собою.

Вранці їдемо у гості на гарну екологічну ферму до шеф-кухаря на кулінарний майстер-клас.

Навчимося готувати справжній нормандський обід із продуктів «нульового кілометра» - від локальних фермерів та з власного городу та саду. Ті страви французької класики, які здавалися складними, стануть нашими домашніми стравами.

А потім разом їмо, піднімаємо келихи і дякуємо самі собі, що приїхали і подарували собі таку унікальну подорож та подію у житті.

Потім вирушимо на довгоочікуваний шопінг у Довіль. Бутики та лавочки місцевих майстрів ще вчора під час екскурсії бродили душу. Ось зараз саме момент покупок.

Розлучимося на кілька годин заради покупок сувенірів та подарунків своїм близьким та коханим людям.

Знаємо-знаємо, ви вже чекаєте - не дочекаєтеся побачити ті приголомшливі неофутуристичні сади Етрета на скелях Алебастрового берега.

Їдемо до них!

Підкорювачі інстаграма та тик-току, сади як витвір сучасного мистецтва, які здобули безліч нагород.

Але як вони тут з'явилися?

Наприкінці XIX століття багато парижан придбали другий будинок у місті Етрета.

У 1905 році французька комічна актриса мадам Тебо не відступила від моди, але зробила оригінальніший вибір, ніж центр міста: вона побудувала віллу на вершині тривожного Фалез-д'Амон, продуваному вітрами місці, просоченому таємничістю і романтикою. Вона назвала його La Roxelane на честь ролі легендарної українки Роксолани, дружини султана Сулеймана Чудового, роль якої вона грала в театрі.

Натхнена красою цього місця, яке так цінували художники-імпресіоністи (від Клода Моне до Жана-Батиста Каміля Коро), вона також вирішила розбити сад, перший з якого відкривався такий чудовий краєвид на Егюй-Крез та Ла-Манш.

Через 110 років, у 2017 році ландшафтний архітектор Олександр Гривко (із чудовою жовто-блакитною аватаркою у соціальних мережах, яка показує порядність людини) виявив залишки саду та вирішив вдихнути у це місце нове життя. Він віддав шану історії саду, створеного мадам Тебо, і водночас запровадив сучасні архітектурні принципи. За два роки Олександру Гривку вдалося створити шедевр, заради якого з'їжджаються блогери з усього світу.

І на заході сонця ми з вами піднімемося на алебастрові скелі Етрета і не зможемо перестати фотографувати. Дізнаватимемося роботи Моне. І намагатись зловити вітер. І намагатися зупинити, сповільнити, запам'ятати це мить.

Сегодня, наконец, едем в прямо домой к «единственному настоящему импрессионисту» Клоду Моне в Живерни.

Автор знаменитых «Кувшинок» был наш человек – настоящий фуди и гурмэ. Сам не готовил, но любил составлять и обсуждать меню предстоящего обеда с друзьями, записывал лучшие рецепты в специальную книжечку. На его обильных воскресных обедах, где собирались друзья и большая семья, подавали буйабес от Сезанна, чесночный суп, палтус в белом вине и сырное суфле, морской язык по-нормандски и картофельный пирог, яблочный тарт татен и клубничный мусс…

«Он любил паштет из гусиной печени только из Эльзаса и трюфели из Перигора. Обожал рыбу, особенно щуку из своих водоемов. У него был ухоженный огород, и он был без ума от специй, пряно-ароматических трав, южных овощей и шампиньонов, которые собирались для него на заре». (Клер Жуа, Жан-Бернар Ноден «Моне. За столом импрессиониста»).

Его картины «Завтрак на траве», «Обед», «Натюрморт: барабулька», «Натюрморт с мясом» и «Банка с персиками», – ну, вы поняли настрой мсье Моне.

После прогулки по дому-музею Моне мы еще немного прогуляемся по живописной деревушке Живерни, в которой художник прожил 43 года, а также почтим память Мастера на его могиле возле старинной романской церкви Святой Радегунды.

Перекусим в старом отеле Боуди, в котором останавливались друзья и знакомые четы Моне, великие художники Сезанн, Ренуар, Роден, Сислей и Писарро. И который само собой стал совместной мастерской художников.

И отправляемся в аэропорт. Целуемся, обнимаемся и ненадолго прощаемся. Потому что прекрасная сине-зеленая Нормандия останется у вас в сердце и будет звать обратно.