Гастрономічний тур
ПОРТУГАЛІЯ

Зустрічаємо вас із ранкових рейсів в аеропорту Порту. Знайомимося, обіймаємось і їдемо одразу обідати у знаковий ресторан морської кухні.

Найкраще місце зі свіжими морепродуктами у Порту. Мешканці Порту ходять сюди з особливих випадків.

Висока якість, відмінний сервіс та гарний вибір вин.

Восьминоги та черепашки вонголе, краби сапатейру та розкішні плато морепродуктів на грилі. Дзвін келихів і сміх від радості знайомства зі схожими на тебе людьми.

Починати новорічні канікули потрібно саме так!

Після розкішного обіду їдемо до готелю. Ми з вами живемо у найновішому красивому готелі, відкритому у червні 2021 року, на схилі річки Дору. Виходиш із готелю – і бачиш символ міста, міст Дона Луїша I через річку Дору.

Під новий готель відомі архітектори та дизайнери інтер'єрів дбайливо реновували кілька історичних будівель винних складів. Житимемо буквально всередині історії головного бізнесу міста – торгівлі вином.

Після розміщення в готелі вирушаємо на екскурсію по Порту.

Пройдемо мостом Луїша I. Знаменитий старовинний металевий міст – одна з головних визначних пам'яток Порту. Побудований у 1881–1886 роках, він перетинає річку Дору та відокремлює Віла-Нова-де-Гайя з безліччю винних складів та знаменитий район Рібейра.

Побачимо найвідоміші та найкрасивіші місця міста: церкви та площі, бруковані вулички та оглядові майданчики. Район різнокольорових будинків Ribeira, де хочеться фотографувати кожну деталь.

Порту – друге за величиною місто Португалії та столиця її північного регіону. Назва Порту відноситься як до міста, так і до великого мегаполісу, в якому проживає понад 2,4 мільйона людей.

Історичний центр Порту розташований на березі річки Дору та внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Заглянемо до місцевої чарочної спробувати символ Португалії – смажені сардини (Sardinhas Assadas).

Вони входять до рейтингу «7 чудес гастрономії Португалії».

Коли відчуваєш цей чудовий запах сардин на грилі, одразу розумієш, що ти біля океану. І ти у Португалії!

І, звичайно, в одну з улюблених місцевими кондитерськими. Хто не пробував кошики паштел де ната і португальська міцна кава?

Чарівна португальська пригода почалася!

Сьогодні – великий винний день. Ми їдемо в долину річки Дору, де мріють побувати багато винних любителів та професіоналів світу.

Долина регіону Дору, внесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, – це одні з найбільш захоплюючих краєвидів у Португалії.

Дізнаємося про історичне значення регіону Дору не лише для всього світового процесу виноробства, а й для португальської ідентичності загалом.

Регіон Алту-Дору в Північній Португалії, розташований уздовж річки Дору, – це перший апелласьон у світі. Тобто виноробний район із законодавчо захищеним географічним найменуванням. Він ним став ще 1756 року.

А портвейн – найвідоміше кріплене вино у світі. Але відомим його зробили не португальці, а англійці. У XVII століття король Англії заборонив ввезення вина з Франції. Розумні винні підприємці почали шукати заміну французьким винам і натрапили на недороге вино з півночі Португалії з долини Дору. Але при перевезенні морем з Португалії до Англії сухе вино скисало від качки та задухи у трюмі. Вирішенням проблеми стало «кріплення» - «консервування» вина додаванням до нього бренді та цукру. Так з'явився портвейн.

Але почнемо ми день у гостях на сімейній виноробні вінью верде – відомого «зеленого вина». Затишний будинок-агрітуризмо, виноробня і виноградники навколо.

Винороб Жуана розповість нам, що означає цей термін. Чому зелене вино може бути білим, рожевим та навіть червоним.

І як виробляють це легке молоде вино. Познайомимося із сімейною справою у прямому значенні слова – її батько був професором енології в університеті в Лісабоні.

Спробуємо їхню лінійку вин із легкими закусками. Відпочинемо у симпатичному дворику.

І рушимо далі в долину Дору.

Тому що настав час традиційного португальського обіду разом із місцевими винами Дору.

Обід нам подадуть на виноробні із захоплюючим видом на терасові виноградники долини.

Познайомимося з португальськими локальними сирами і презунто – в'яленим свинячим окістом, португальським братом хамона та прошутто. На обід нам подадуть страви за домашніми рецептами виноробів Долини.

Ось рис із качкою, наприклад. Arroz de Pato. Одна ця страва розповість про історію Португалії більше, ніж багато музеїв.

Ця страва сьогодні – типовий сімейний рецепт недільного обіду.

Виробництво рису в Португалії – мусульманська спадщина. Потім його вирощування було заборонено через ризик малярії. Але в 19 столітті посіви поступово відновлювалися і рис став основою португальського сільського господарства. Його виробництво поширилося у всіх регіонах країни з 1930-х років. Культивований сорт – Кароліно, який використовується для приготування аррож-де-пато та багатьох інших щоденних португальських рецептів.

Arroz de Pato традиційно готується з дикої качки, смак якої більш виражений, а м'ясо менш жирне. Рис готується з використанням техніки естругідо – обсмажування рису в суміші цибулі та жиру так само, як при приготуванні різотто (тостатура) або рисового плову.

А ще у цій страві використовується chouriço – португальський брат іспанської ковбаси чоризо. Це копчена гостра ковбаса зі свинини, заправлена кмином, болгарським перцем, часником та білим вином.

Схожі рецепти є в Іспанії, Бразилії, Перу та Колумбії.

Бачите, скільки історичних та національних мотивів переплітається в одній страві!

Завершимо день відвіданням ще одного відомого винного маєтку, де спробуємо чудові вина і дізнаємося все про історію, виробництво та культуру портвейну.
Розберемося в портвейнах із винним експертом. Навчимося правильно подавати та поєднувати кріплені вина з їжею.

Вранці виселяємося з готелю в Порту і вирушаємо в португальську Венецію - маленьке містечко Авейру, яке нещодавно стало знаменитим через свої гондоли і канали.

Для багатьох Авейру – найбільше непортугальське місто країни. З його каналами, рибальськими районами та архітектурою у стилі Ар Нуво.

Історичні різнокольорові човни тут, звісно, не називають гондолами. У них своє гучне ім'я – молісейруш (Moliceiros). У 19 столітті вони використовувалися для збору морських водоростей moliço у Ріа-де-Авейру, болотистій лагуні річки Вуга. Водорості сушили та використовували як добриво на піщаних ґрунтах, що належали фермерам у цьому районі.

Декілька десятиліть тому старі верфі Авейру були відновлені, щоб відродити ручні технології виробництва човнів молісейруш.

На обід нас чекають на виноробні ігристих вин. Це наша улюблена виноробня у регіоні Байррада (Bairrada). Їй понад 80 років.

Байрраду у винному світі не дарма називають португальською Шампанью. Тут традиційним класичним методом виробляють вишукані ігристі вина, яскраві та свіжі.

Основний сорт – автохтон Бага (Baga), дуже вимогливий та складний у вирощуванні. Але португальські винороби бачать, як через тяжку працю з неї народжуються вина з потенціалом здивувати весь світ.

Побачимо старі підвали, в яких зберігається понад два з половиною мільйони пляшок ігристого вина!

Спробуємо класичні білі та рожеві ігристі. А також рідкість у всьому світі – Espumante Tinto Bruto, червоне «шампанське», на якому спеціалізується Португалія.

На обід нам подадуть молочне порося Лейтау (Leitão assado à Bairrada) – символ кухні регіону. Він входить до рейтингу «7 гастрономічних чудес Португалії».

Те, що можна спробувати лише тут. І чому самі португальці приїжджають сюди на вихідні.

Перший записаний рецепт молочного порося знайшли у записах місцевого монастиря від 1743 року.

І він досі незмінний!

М'ясо приправлять традиційним способом пастою із солі та перцю, поміщають на шпажку на дві години у дров'яну піч. І завдяки вмілим рукам майстрів, які передають один одному у спадок тонкощі його повільного приготування, це порося, дійсно, стає божественним на смак.

Після обіду та дегустації ігристих вин вирушаємо на прогулянку Коімбре. Це місто – центр португальського Відродження.

Він славиться своїм найстарішим і найпрестижнішим у країні університетом. І у середньовіччі був столицею Португалії.

Його історичний центр нагадує про мавританські часи, він напрочуд атмосферний, зі своїми крутими мощеними вуличками та монументальним собором.

А університет Коїмбри, заснований у 1290 році, може похвалитися одними з головних архітектурних скарбів міста, та гарною бібліотекою, повною безцінних книг.

Увечері приїжджаємо до Лісабона і селимося в готель. Ми з вами живемо у красивому 4-зірковому готелі в самому центрі Лісабона на авеню відомих брендів та ресторанчиків.

Сьогодні прокидаємося та снідаємо рано. Нас чекає край землі.

Але спочатку чудова Сінтра. Це як Версаль під Парижем чи Петергоф під Пітером, лише в рази затишніше та душевніше.

Резиденцією португальських монархів та аристократів вона стала у 14 столітті, коли тут було збудовано літній королівський палац. Вибір короля був логічний. Якщо Лісабон влітку знемагав від спеки, у горах Сінтри стояла вічна весна. У ХІХ столітті Сінтра стала європейською столицею романтизму, тут бували лорд Байрон, Іоанн Штраус, Ганс Християн Андерсон. На душевну прогулянку до Сінтри вирушаємо і ми.

За високими парканами містичного палацу Кінти та Регалейра прихований цілий всесвіт, наповнений символами та знаками. Повітряний палац, наче збудований з піску, неймовірної краси садом із мережею підземних ходів, алхімічною лабораторією та перевернутою вежею. Тут ми дізнаємося легенди та правду про власника – найзагадковішого персонажа португальської історії – мільйонера та мецената Антоніу Аугушту Карвальо Монтейру.

Ми спустимося в підземелля перевернутою вежею, пройдемо підземними лабіринтами і вийдемо до райського саду. Завітаємо на гроти, печери, піднімемося на вежі, а під кінець заглянемо в гості до старого Монтейра і дізнаємося про непросту долю цього містичного місця.

А потім побачимо яскравий та різнокольоровий Королівський палац Піна – одне із семи чудес Португалії. У XIX столітті один заповзятливий принц із Саксонії став чоловіком португальської королеви Марії II і викупив занедбаний монастир на вершині гори в Сінтрі. За якісь два роки тут виросли численні вежі та зубчасті стіни. У палаці Пена переплітаються всі архітектурні стилі, які колись зустрічалися у Португалії.

На обід на нас чекають у улюбленому рибному ресторані на березі океану. Ми заїдемо на далекий біло-жовтий пляж і мачатимемо свіжий хліб у гарячу ароматну каструльку з катапланою, запиватим холодним білим з регіону Дору. І дивитися на великий та нескінченний Атлантичний океан…

Катаплана (cataplana de peixe e marisco) – це розкішне рагу з рибою, мідіями, креветками та восьминогами, картоплею та овочами. Цей рецепт із прибережного півдня Португалії, з регіону Алгарве, став популярним і в ресторанах під Лісабоном.

Страву готують у однойменному спеціальному мідному посудині з кришкою, варіант «скороварки».

А потім! Край землі. Найзахідніша точка Євразії.

"Aqui ... Onde a terra termina e o mar comeca" - "Де закінчується земля і починається море". Це слова відомого португальського поета Луїса Камоенса про мис Рока. Таке ви навряд чи бачили раніше!

Гучні хвилі і чарівні скелі. Тут ми максимально відчуємо силу стихій та представимо себе на місці великих мореплавців. Звідси великі португальці йшли в океан, на повну невідомість, бачили останній клаптик рідної землі. І сюди поверталися з трюмами, набитими спеціями, тканинами та дорогоцінним камінням і знову ступали на берег, відчували твердий ґрунт під ногами…

Обідати вирушаємо до знакового лісабонського місця з найкращими морепродуктами. Устриці та краби, тюрбо та дорада, креветки та каракатиці на грилі, вонголі та мідії, рідкісні та дорогі молюски персебеш… З чудовими португальськими винами, які ми спеціально підібрали до вибраних страв.

А потім ідемо нарешті знайомитись зі столицею Португалії.

Одна людина нам якось сказала: «Будьте обережні, якщо вирішите прогулятися Лісабоном. Ви захочете тут залишитися назавжди».

Перевіримо?

Ідемо на душевну прогулянку містом. У його серці – район Байша Шіаду, де найкрасивіші палаци, площі, місця для шопінгу.

Ми відчуємо яскраву індивідуальність Лісабона. Люди, культура, гастрономія, музика, архітектура, атмосфера, пагорби та оглядові майданчики, вуличне мистецтво, текуча португальська мова…

Спробуємо знамениті португальські солодкі кошики з кремом паштіл, в які закохався весь світ. І порівняємо з тістечками з Порту.

Круглий кошик із листкового тіста із заварним яєчним кремом, посипаний корицею та цукровою пудрою. Ми знаємо те місце, де їх найкраще є свіжоспеченими та теплими.

Додамо «біку» (так місцеві називають еспресо), і чарку жінки (вишневої настоянки) – і ось ми вже відчуваємо щасливий ритм міста та бачимо світ очима лісабонця.

Побачимо головні площі та палаци, прикрашені вручну розписаною керамічною плиткою азулежу.

Мистецтво азулежа з'явилося в Португалії ще в 13 столітті, з вторгненням маврів і впливом Севільї. А сьогодні це обличчя міста.

Ви поки що не повірите, але кожне місце в Лісабоні хочеться фотографувати. Від вуличних кафе до палаців, від дахів до брукованих вулиць – все тішить око. Весь Лісабон як один великий музей сам собою.

А ще у Лісабоні чарівне світло. Це важко пояснити, доки там не побуваєш. Особливе світло та колір міста.

Сьогодні їдемо на великий рибний ринок за 50 км від Лісабона. Там на нас уже чекає місцевий чарівний шеф-кухар Маріу. З ним побуваємо на ринку, де дух захоплює від різноманітності морських гадів та розмірів атлантичної риби.

Дізнаємося, що за звір такий «персебеш», побачимо величезних тунців та рибу-меч, крабів та схилів, каракатиць та десятки видів молюсків.

Подивимося, як бос вибирає морепродукти. Побалакаємо з рибалками та торговцями.

А потім у нас у нас майстер-клас та довгий обід з нескінченним вином у шефа Маріу.

Дуже ввічливі, працьовиті та скромні – ось перші слова, якими хочеться описувати наших португальських друзів.

Вони пишаються своєю культурою та історією та готові поділитися цим з нами.
Шеф розповість нам секрети португальської кухні.

Можливо, шеф приготує своє фірмове борошно? Це бразильська народна страва. Не дивуйтеся, тому що дружина шефа Роза – бразилійка.

Чи наша улюблена португальська страва – polvo a lagareiro – восьминіг в оливковій олії, з часником, кінзою та найніжнішою солодкою картоплею в мундирі?

Чи паштет із бакаляу?

Довіримося вибору шефа, тут так заведено.

З ранку пакуємо валізи, виселяємося з готелю та вирушаємо… у минуле.

Дізнаємось історію Великих географічних відкриттів і як Португалія володіла половиною світу.

Побачимо величні об'єкти всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: Белемську вежу та монастир Жеронімуш.

На мілководді біля гирла річки Тежу охороняє місто символічне з усіх пам'яток Лісабона, вежа Белем заввишки близько 30 метрів.

Побудована в 1515-21 роках як сторожова фортеця і спочатку розташована в середині річки (водоток змістився за останні роки), вежа – найяскравіший прояв декоративної морської архітектури мануеліно.

Потім побачимо величний монастир Жеронімуш. Король Мануїл I замовив його будівництво, щоб ознаменувати відкриття Індії Васко да Гамою та показати значущість та багатство імперії.

Будівництво, переважно, фінансувалося з допомогою торгівлі спеціями, привезеними і Гама.

Головна пам'ятка – витончена готична каплиця, в якій поховані головні історичні особистості Португалії: Васко да Гама, сам Мануел І та поет Луїш де Камоенс, основоположник португальської мови.

Від їжі духовної до їжі тілесної. На нас чекає гарний фінальний обід. Піднімемо келихи за те, як дивно ми прожили ці дні. Скільки нових друзів знайшли.

І потім їдемо до аеропорту. Цілуємось і ненадовго прощаємось, щоб побачитись у наступних подорожах!