Снідаємо та пакуємо валізи, набиті сувенірами та делікатесами. Я вважаю за краще і сама купувати в поїздках фермерські місцеві делікатеси, тому що продукцію таких маленьких господарств не привозять до наших супермаркетів: пршут і негуський сир, вина Вранац і Мальвазія, домашня ракія (шлівовиця або вільямівка) від надійного господаря, домашні джеми айви чи інжиру, монастирська натуральна косметика, оливки та оливкова олія, вінтажні прикраси, симпатична кераміка та текстиль ручної роботи з Котора… Їдемо до аеропорту Тівата. Обіймаємось, цілуємось і ненадовго прощаємось. Тому що Чорногорія – вона вся Pro Corde, для серця. Балканський дзен, знайдений з нами тут, зватиме назад!