Привіт, дорогі, це Таня та Андрій.
Навчання в кулінарній академії в Італії дало нам не тільки вміння і навички шеф-кухарів, а й глибокі знання історії, географії, культури і традицій усіх регіонів Італії. Приєднуйтесь
до наших гастрономічних турів, ми щедро ділимося з вами всіма секретами шеф-кухарів і професорів.
В Італії є така давня приказка: "Не дозволяй фермеру дізнатися, яке смачне поєднання груші з сиром" (Non far sapere al contadino quant'è buono il formaggio con le pere).
Звичай поєднувати фрукти з сиром з'явився ще в середніх віках. У сусідній Франції 13 століття було ще одне прислів'я: "Бог ніколи не створював шлюб настільки ж вдалий, як шлюб між грушею та сиром" (Oncques Deus ne fist tel mariage comme de poire et de fromage).
За тогочасною модою та правилами харчування для аристократів, ці два продукти виконували певні функції: сир був "герметиком" шлунка, що доповнював прийом їжі та сприяв травленню; груші також вважалися корисними для перетравлення їжі.
Сир при цьому був їжею простолюдинів. І поєднання з грушею - ніжним швидкопсувним делікатесом, який було дорого вирощувати і транспортувати, - мало облагородити його, щоб бути гідним шлунка аристократа.