Гастрономічний тур
КРАЇНА БАСКІВ
ТА РІОХА

Бачите, наскільки несхожа мова басків (еускара) на жодну відому нам? Почнемо звикати до неї просто в аеропорту Більбао. По-баскськи цей аеропорт називається Loiu ("голуб"), тому що його побудували у формі пташиного крила.

Ми вас зустрічаємо вдень в аеропорту Більбао, цілуємо, обіймаємо і їдемо на перший спільний обід у традиційну сідредрію.

Баскський сидр (sagardoa) - це не просто слабоалкогольний напій, це ціла культура, з якою ми почнемо знайомитися просто "з корабля на бал". Sidreria - це типовий будинок сидру з бочками. Без пафосу, атмосферне сільське улюблене місце місцевими жителями, куди вони у вихідні приїжджають сім'ями.

Баскський сидр сухіший і кисліший, ніж інші сидри, і його п'ють за нижчих температур. Тому він не лише має приємний смак, а й освіжає. Його роблять із понад 100 місцевих сортів яблук - деякі гіркі, деякі кислі, деякі солодкі - і 40-50 сортів можуть бути змішані в одному сидрі. Як вам назви сортів: Moko, Goikoetxe, Txalaka або Gezamina, або Urtebi?

Виробляють його з 11 століття. Бо через погодні умови яблукам тут прижитися було легше, ніж винограду А з 15 століття сидр є найважливішим напоєм у Країні Басків, бо ним замінили питну воду на борту китобійних суден. Сімейні сагардотеги (сидрові будинки) відіграють центральну роль у житті басків.

Після обіду вирушаємо на екскурсію в чудовий Більбао. - фінансову столицю регіону і фактично головне місто Країни Басків.

Дорогою спеціально заїдемо побачити грандіозну споруду епохи індустріальної революції - Біскайський міст, що охороняється ЮНЕСКО. Це найдавніший у світі працюючий підвісний транспортер, що з'єднує два міста з 1893 року. У його будівництві брав участь Густав Ейфель.

Більбао визнали найкращим містом Європи 2018 року за підсумками премії Академії урбанізму (Лондон) за інфраструктурою, культурними аспектами, методами управління містом, якістю та рівнем життя, екологією.

Неможливо повірити, що всього 30 років тому це місто являло собою сумне видовище: у Більбао закрився порт і місто порожніло і руйнувалося. Місцева влада знайшла вихід із ситуації, що склалася, у кардинальній зміні характеру Більбао. Порожнє промислове місто вирішили перетворити на центр культури, науки і фінансів.

Влада очистила річку і створила парки та зони відпочинку.

Найкращі світові архітектори побудували знакові споруди. Норман Фостер - метрополітен (у 1995). Сантьяго Калатрава - міст, Френк Гері - музей Гуггенгайма (1997), одну з найбільш упізнаваних споруд на планеті.

Саме музей став точкою тяжіння туристів, для яких почали будувати ресторани, готелі, інфраструктуру.

Є навіть такий термін - "ефект Гуггенхайма". Коли один об'єкт може врятувати місто.

З кінця 90-х у Більбао прийшли великі світові компанії. Місто стало багатонаціональною столицею фестивалів, міжнародних конгресів, спортивних змагань.

А ввечері їдемо у винний регіон Ріоха. Перші дві ночі ми проведемо в атмосферному бутик-готелі в середньовічному містечку. Побачимо кріпосну стіну і церкви 12 століття, дізнаємося історію захисту королівства Наварри від маврів.

Після розміщення в готелі та відпочинку влаштуємо вітальну ріоханську вечерю. Піднімемо келихи за чудову пригоду!

Чули стару англійську приказку: "When in Rome do as the Romans do"? Тобто, "коли перебуваєш у Римі, чини, як чинять римляни". Це означає, серед якого народу живеш, того звичаю тримайся. Раз ми з вами в Ріосі - то поводитимемося як місцеві. Безкомпромісно пити вино! Сьогодні на нас чекають дві знамениті виноробні та винний навчальний центр. Побачимо весь процес зсередини, дізнаємося як створюються приголомшливі вина Ріохи. На обід нас чекають у традиційному ресторанчику - теж при виноробні, звісно.

Іспанія - головна країна в Європі за обсягами виробництва вина на рік (близько 5 мільярдів літрів на 2021 рік) нарівні з Італією, а за площами виноградників Іспанія посідає перше місце у світі (майже 1 мільйон гектарів).

І найпопулярніші і найцінніші у світі іспанські вина - з Ріохи, найменшої з автономних областей Іспанії.

Після сніданку вирушаємо кінематографічними вулицями медового кольору середньовічного міста-фортеці, столиці винного регіону Ріоха-Алавеса.

Першим ми відвідаємо один із найстаріших ріоханських винних льохів у багатому особняку XVII століття, де досі застосовують традиційні методи виноробства.

А потім - та-да-да-да-да-дам! Нас чекають на індивідуальну дегустацію на найзнаменитішій виноробні Ріохи!

Виноробня Marques de Riscal одночасно і найавангардніша (за архітектурою), і одна з найстаріших у регіоні, працює з 1860 року.

1998 року власники Marques de Riscal звернулися до великого архітектора Френка Гері, творця музею Гуггенгайма в Більбао, з проханням відтворити свою магію і створити для них унікальний храм вина в Ріосі.

Це спрацювало, і Гері погодився створити приголомшливий комплекс City of Wine, який мав включати готель і спа. У 2006 році було відкрито новий винний "храм" вартістю 55 мільйонів фунтів стерлінгів.

Серед пишної зелені сільської місцевості, де виноградники простягаються до горизонту, сказати, що будівля виноробні виділяється, - це применшення.

За словами Гері, екстер'єр будівлі відображає кольори вина. Величезні титанові рожеві панелі представляють бордові відтінки вин Ріохи. Срібло - це алюзія на фольгу, що покриває корок. А золото являє собою зигзагоподібну сітку, яка покриває всі пляшки Marques de Riscal.

Після дегустацій на двох виноробнях вирушаємо на обід до першого ресторану з кухнею "нульового кілометра" в Ріосі. Акредитований і схвалений міжнародним рухом Слоу Фуд і відзначений іспанським гастрономічним гідом Repsol.

з типовими ріоханськими делікатесами: картопля з домашніми ковбасками чорізо і реберця молодого ягняти, засмажені на гілках виноградної лози. Або телячі щоки в червоному вині, або запечене молочне порося... І, звісно, місцеві десерти та вино.

А потім ще побуваємо і в тематичному винному навчальному центрі, де закріпимо інформацію. Ми ж із вами "Їжа для розуму"! Але нічого занудного. За допомогою захопливого 4D шоу ми дізнаємося історію розвитку виноробства зони Ріоха і повторимо методи виробництва вин.

Увечері у нас спільна вечеря в популярному серед місцевих жителів ресторані з обговоренням, закріпленням нових знань і дегустацією вин інших виноробів Ріохи.

Сьогодні переїжджаємо до гастрономічної та курортної столиці з розкішним пляжем - міста Сан-Себастьян.

Але спочатку на нас чекають на дегустацію на сімейній сироварні в провінції Ідіасабаль.

Сир Ідіасабал (Queso de Idiazábal) - один з найкращих в Іспанії. Брати Хесус, Хуанхо і Хав'єр на своїй сімейній фермі покажуть виробництво овечого сиру старовинним способом із сирого молока від місцевої породи овець Лайша (Latxa) і Карранца (Carranza). Сири витримують півроку і рік, а деякі коптять.

Після дегустації сирів приїжджаємо в аристократичний Сан-Себастьян, селимося в готель, і нас одразу чекають на обід із гастрономічними пінчос.

Сан-Себастьян знаменитий своєю культурою маленьких вишуканих барних закусок пінчос (не варто називати їх тапас!).

На вихідних городяни і туристи займаються улюбленим видом спорту: ходять від бару до бару, у кожному барі випивають по одному напою і з'їдають 1-2 пінчос стоячи і балакаючи, а потім переміщаються в наступний бар. Відвідати прийнято, як мінімум, п'ять різних місць.

Але ми з вами влаштуємо дегустацію найцікавіших закусок із комфортом - в одному місці. Спробуємо і традиційні, і найнезвичайніші варіанти, і розповім більше про культуру і традиції пінчос.

А після ми вирушимо гуляти містом.

Сан-Себастьян (баскська назва - Доностиа) - один із найфешенебельніших і найдорожчих морських курортів у Європі.

Ми побачимо престижні квартали, Палац Мірамар, колишню літню резиденцію іспанських королів, знамениті аристократичні готелі і театри. І головний скарб Сан-Себастьяна - пляж La Concha ("черепашка").

Почнемо день правильно:) Зранку їдемо на виноробню, де виробляють чаколі (txakoli - місцеве молоде вино). Частіше біле, але буває і розе, і червоне. Виготовляється з автохтонних сортів винограду (тих, які вирощують тільки тут). У невеликій долині поруч із містом Гетарія зосереджено дюжину виноробень, що виробляють місцеве вино чаколі.

Чаколі подають майже крижаним і це найкраще літнє вино - легке, злегка ігристе, в міру кислотне, з ароматами цитрусових і трав. Як ми раніше жили без нього?
Потім їдемо гуляти в одне з найкрасивіших місць Країни Басків - рибальське село Гетарія. Тут знімали фільм "Вісім баскських прізвищ", який я раджу подивитися перед поїздкою.

У Гетарії три знаменитості:

- штурман Хуан Себастьян Елькано, який після загибелі Магеллана завершив першу навколосвітню подорож;
- кутюр'є Крістобаль Баленсіага;
- і місцева кухня. Точніше, місцева свіжа риба, яку готують просто на вулиці на розпеченому вугіллі.

Прогуляємося старим містом, побуваємо в риболовецькому порту. Дізнаємося, як сьогодні живуть звичайні баскські рибалки. Тут же можна влаштувати чудовий шопінг типових місцевих продуктів.

Гетарія розташована в ідеальному місці на узбережжі, де протягом усього року течії освіжають воду, змінюють температуру і навіть її солоність, створюючи особливе середовище для всіх видів риб і молюсків.

Щодня рибальські човни доставляють у порт денний улов. Рибалки несуть тюрбо, морського чорта, сардин і омарів лише кілька десятків метрів до асадорів - традиційних рибних сімейних ресторанів біля води. А там її укладають на димлячі парильї (грилі) - і ось вона вже у вас на тарілці, бажано з пляшкою холодного чаколі.

Мистецтво готування на грилі parilla доведено тут до досконалості десятиліттями. Рибалки Гетарії давним-давно готували рибу на цих вугільних грилях, встановлених усередині човнів. Це був простий спосіб харчування під час довгої риболовлі. І так рибалки стали експертами в приготуванні спійманої риби. А з 1950-х років такі грилі почали встановлювати в тавернах на березі.

Тепер у кожному такому асадорі є заслужений парильєро - людина, що відповідає за приготування риби на грилі. Багато з них працюють 30-40 років. Скромно день у день роблять ідеальну рибу на грилі.

В одному з двох найзнаменитіших ресторанів нас сьогодні чекають на обід. Ресторан рекомендований гідом Мішлен. Працює з 1962 року. У їхньому винному погребі близько 40 000 пляшок вин з усього світу і близько 1000 найменувань.

Після обіду побуваємо ще в одному рибальському селищі з найбільшим пляжем регіону. Влаштуємо прогулянку набережною та середньовічним центром.
Заодно побуваємо в "Іграх престолів". Побачимо унікальний скелястий пляж, де знімали Драконячий Камінь.

Це фліш (flysch) - це морська осадова порода, сформована понад 60 мільйонів років тому на берегових лініях. Послідовні шари твердих і м'яких гірських порід, які оголилися через морську ерозію.

У 2015 році неземного вигляду геологічний феномен, 8-кілометровий фліш між селищами Деба, Мутріку і Сумайя був оголошений об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Рано ввечері повертаємося в Сан-Себастьян, щоб у вас був час на шопінг, прогулянки, відпочинок у барах.

Зранку йдемо купатися! Без цього ніяк неможливо. Навколо будуть серфери і курортники, Біскайська затока притягуватиме нас.

Головна визначна пам'ятка Сан-Себастьяна - пляж Ла Конча (Playa de La Concha - "Мушля"). Входить до "12 скарбів Іспанії". Вигнута півмісяцем бухта з пляжем вважається однією з найкрасивіших у світі.

Після пляжу йдемо дегустувати знаменитий баскський чізкейк (чізкейк Сан-Себастьян) у той самий бар, де його винайшли. Тут жива черга і ніякої броні. Але для нас виняток. Нас тут особисто чекають у гості

А потім на нас чекає на кулінарний майстер-клас із морепродуктів чарівний Хуан - колишній капітан і член "Сосьєдаду". Це закритий гастрономічний чоловічий клуб, куди не те, що туристів, навіть дружин не пускають. Але в нас же є зв'язки! Готуємо з ним лобстерів і крабів із вином і розмовами.

Сосьєдад - це закрите чоловіче гастрономічне товариство, що існує тільки в Країні Басків. Тут готують тільки чоловіки. Вхід жінкам заборонений. Зараз вони можуть бути присутніми за обідом, але готувати і прибирати жінкам не дозволяється. Тож, дівчата, ми п'ємо вино і базікаємо, а наші чоловіки готують. Чудово, правда?

Чому баскські чоловіки створювали в 19 столітті закриті від жінок кулінарні клуби?
Усе просто. Ховалися від дружин.

У баскських сім'ях матріархат. І чоловікам просто потрібна була віддушина. А барів у дорогому курорті Сан-Себастьяні було мало, і вони були робітникам не по кишені. Чоловіки придумали об'єднуватися за фабричними, сусідськими або сімейними зв'язками, орендувати приміщення з їдальнею, винним льохом і кухнею вскладчину і влаштовувати собі вечори без дружин.

У таких клубах виросло багато великих кухарів. І в підсумку Сан-Себастьян став гастрономічною столицею Європи: на 185 тисяч населення в місті 17 зірок Мішлен.

Веселий Хуан навчить нас поводитися з крабами і лобстерами, запече цілі рибини і приготує домашній десерт.