ЯК ВИБРАТИ ШТОПОР

Т-подібний або "сталевий черв'як". Це металева спіраль із дерев'яною ручкою під прямим кутом, тобто, буквою Т.

Найдавніший вид штопора. Прототипом був "збройовий черв'як" - металевий закручений кіготь, прикріплений до кінця дерев'яного шомпола для чищення стволів мушкетів.

З'явився тоді, коли вино стали розливати в скляні пляшки, закупорювати пробками і зберігати пляшки на боці (17-18 століття).

Ручки в них робили з твердого дерева (наприклад, горіх), а в більш вишуканих варіантах - із заліза, срібла, латуні, слонової кістки.

Поширений і досі. У вас удома є такий?

Як ним користуватися:

• Зрізаємо окремим ножем капсулу з фольги з горлечка.
• Вкручуємо спіраль штопора вертикально вниз у корок, зазвичай за годинниковою стрілкою. Важливо не вкручувати до кінця, щоб не проткнути пробку наскрізь, не розкришити її, і щоб крихти не впали у вино.
• Залишаємо не вкрученим один виток спіралі.
• Утримуємо пляшку однією рукою і сильно тягнемо штопор вгору іншою рукою, доки корок не вийде, часто з гучним хлопком.

Мінуси:

• Потрібен окремий ніж для зрізання капсули.
• Потрібні фізичні зусилля, щоб утримувати пляшку і витягнути корок. Задіюються м'язи кисті, руки, плеча, спини, не рахуючи м'язів ніг, коли корок чинить опір і людина змушена затиснути пляшку між колінами.
• Можна забруднити одяг виплеснутим вином.
• Плескіт корка - це не дуже красиво за етикетом. Професіонали відкривають і тихі, і ігристі вина безшумно.

Або "крилатий", або "Шарль де Голль".

Теж зрозумілий і відомий усім. Італійці називають його "кухонний". Тому що саме він найімовірніше є у будь-кого на кухні.

Чим зручний: є додаткові важелі - "крильця". Двоважільний рейковий штопор "Wing" у Британії запатентували 1888 року. А в США 1930 року патент отримав італійський дизайнер Домінік Розаті.

Чому у Франції його називають "Шарль де Голль"?

Коли ви опускаєте гвинт донизу, два крила злітають угору, утворюючи букву "V". Такий жест розкритими вгору руками любив показувати своїм прихильникам колишній президент Франції.

Як ним користуватися:

• Зрізаємо окремим ножем капсулу з фольги з горлечка.
• Бічні важелі-крила штопора опускаємо вниз.
• Ставимо вістрям спіралі на корок, верхньою ручкою з натиском обертаємо за годинниковою стрілкою.
• Спіраль входить у корок, "крила" повільно піднімаються вгору.
• Коли повністю піднялися, притискаємо їх назад донизу, і гвинт витягне пробку з пляшки.

Плюси:

• Верхня частина служить відкривачкою для пивних пляшок.
• Легкий і зрозумілий у використанні.
• Недорогий.

Мінуси:

• Потрібен окремий ніж для зрізання капсули.
• Не рекомендується для відкривання старих пляшок, може зламати і розкришити старі крихкі пробки.
• Більші за розміром, ніж гвинт і ніж сомельє.
• Дешеві варіанти легко і швидко розбовтуються.

Важливо, з яких матеріалів виготовлений. Лайфхак - що легший за вагою, то гірший.

Краще купити дорожчий, важчий і довговічніший "метелик" із міцного пластику та нержавіючої сталі.

Або "нарзанник". Це компактний складаний двоступеневий штопор зі складним ножем для зрізання фольги з шийки пляшки.

Ось це він - найзручніший і професійний інструмент для відкривання вина в ресторанах і винотеках. Тому англійською він називається Waiter's Corkscrew (штопор офіціанта).

Винайшов його Карл Вінке 1882 року і його головна перевага - двоступеневий важіль.

Практично у кожного сомельє, офіціанта, винного експерта він завжди з собою в кишені.

У Франції його можуть називати limonadier. Тому що ним можна відкривати пивні пробки на лимонаді та пиві. А в радянські часи його стали називати нарзанником, коли таким штопором відкривали кроненпробки води Нарзан.

Його переваги:

• Ніж для зрізання капсули з фольги вже вбудований.
• Зроблено за принципом складного ножа - дуже маленький і компактний, поміщається в будь-яку кишеню.
• Пробка витягується безшумно.
• Вимагає менше фізичних зусиль, ніж Т-подібний гвинт.

Мінуси:

• Швидко розбовтується, якщо зроблений із дешевих легких матеріалів. Вибирайте важкі і добре "збиті" в місцях з'єднань.
• Ніж сомельє не можна перевозити в ручній поклажі. Тільки здавати в багаж.
• Вони постійно кудись зникають на дегустаціях.

Виноробні в Європі, де ми буваємо в наших винних турах, часто дарують їх як сувеніри.

Як користуватися ножем сомельє:

Вбудованим ножем обрізаємо фольгу під другим відступом на шийці рівним зрізом повним колом. Рухаємо тільки ножем, пляшка залишається нерухомою.
Підчіплюємо вістрям і знімаємо фольгу - в ідеалі, акуратним цілим ковпачком (навичка приходить із тренуваннями).
Лезо ножа ховаємо всередину, гвинт витягуємо, щоб ручка стала буквою Т.
Вкручуємо гвинт із легким натиском у центр пробки під прямим кутом. Пляшку тримаємо нерухомо, рухається тільки рука зі штопором.
Залишаємо півтора витка спіралі гвинта незакрученими, інакше є ризик зламати корок у пляшці.
Ставимо на упор першу коротку виїмку важеля на край горлечка пляшки і тягнемо за ручку вгору.
Коли корок вийшов наполовину, ставимо на упор другу виїмку важеля на край шийки і тягнемо до повного виходу пробки.

Як вибрати ніж сомельє

Не купуйте дешеві (до 5-10 євро), вони швидко розбовтуються. Ніж має бути "важким" за відчуттям, не з легкого пластику. Якісно зібраний, тому що відчуває навантаження за принципом важеля. Подивіться на спіраль - метал міцний? І як добре заточене жало - гострота важлива для входу в пробку.

Найкращих виробників перераховую далі.

Або "злодій дворецького" (butler's thief).

Французькою він називається Bilame, а в англійській та німецькій мовах часто використовують назву Ah-So.

Виглядає циганський штопор як ручка з двома плоскими язичками ("вусиками") різної довжини, розміщених паралельно один одному на відстані, що дорівнює діаметру стандартної пробки.

Це пристосування допомагає витягувати пробку цілою, не пошкоджуючи її.
Такими штопорами дбайливо відкривають старі вина, в яких корок уже може бути надто тендітним і від звичайного гвинтового штопора розкришиться просто в пляшці.

Звідси й така назва: торговці-шахраї відкривали пляшки з дорогим вином таким штопором, замінювали дорогий напій на підробку, і непомітно повторно закупорювали рідним корком пляшку. Або навіть могли підсипати отруту покупцеві.

А чому "злодій дворецького"? Тому що в маєтках британських аристократів у дворецьких зберігаються ключі від комор і льохів із рідкісними або колекційними винами. І дворецький також міг непомітно розкрити будь-яку пляшку цим штопором і відлити собі трохи вина, доливши пляшку дешевим вином.

Ah-So - так у США можуть називати цей штопор. Пояснень такої дивної назви два:

1. Ah-So можна перекласти як "А, так ось воно що!" - це вигукує гість, коли бачить, як саме витягується корок таким дивним предметом.

2. або все набагато простіше. Це просто вимова німецького маркування Асh So. Ці штопори спочатку виробляли в Німеччині.

Це все легенди. А факт такий. Циганський штопор винайшла компанія Atelier du Vin. Або, як мінімум, першою запатентувала цей вид 1949 року під назвою Bilame. Кажуть, що він швидко став популярним серед паризьких офіціантів. З тієї ж причини: можна непомітно відкрити пляшку і відлити собі трохи дорогого вина для проби, і закупорити назад.

Як ним користуватися:

- Обережно починаємо вводити довший із двох вусиків між пробкою і склом.
- Легкими бічними рухами (не натискаючи прямо донизу) вдавлюємо вглиб довгий, а за ним і короткий вусик по обидва боки пробки.
- Коли вусики будуть досить глибоко опущені, тиск дасть змогу тягнути штопор із корком угору, одночасно вигвинчуючи його з горлечка.

Плюси:

• Можна запобігти розсипанню крихкого корка в старому вині.
• Можна відкривати будь-які вина з натуральними корками, не тільки старі.
• Можна перевозити в ручній поклажі.

Мінуси:

• Потрібно вчитися користуватися.
• Якщо корок все-таки зламається під час відкривання, все одно доведеться витягувати його залишки звичайним гвинтовим штопором.

Малопоширений у нас тип важільних штопорів Кролик ("rabbit corkscrew"). Назва - через важелі (Lever) у формі вух кролика. Більш популярний у США.

За даними Товариства промислових дизайнерів Америки (IDSA), один техасець, який також мав патенти на буріння нафтових свердловин, винайшов "кролика" на початку 1980-х. Девід Лінч, американський винний експерт і сомельє, жартує: "він великий, дорогий і непотрібний - очевидне дитя тієї епохи".

Як ним користуватися:

1. Зрізаємо капсулу з фольги з горлечка: або окремим ножем, або до сучасних моделей "кроликів" додаються симпатичні пристосування для зрізання фольги.

2 Беремо однією рукою за ручки штопора, а іншою відкидаємо важіль до упору. Штопор підніметься у верхнє положення.

3. Встановлюємо штопор на корок по центру. Стискаємо ручки ("вуха"), щоб прикріпити штопор до пляшки та опускаємо верхній важіль.

4. Продовжуючи стискати ручки, піднімаємо важіль. Штопор встромиться в пробку і витягне її. Послабимо хватку за ручки і знімаємо штопор із пляшки разом із пробкою.

5. Відкидаємо важіль до упору нагору, і корок зісковзне з гвинта.


Плюси:

• За належної вправності відкорковує пляшки вина будь-якого розміру за кілька секунд.
• Дизайн.

Мінуси:

• Громіздкий розмір, не візьмеш із собою в кишені.
• Зазвичай для нього потрібен окремий кухонний ящик.
• Зрізати фольгу потрібно окремим інструментом.
• Потрібно вчитися користуватися, щоб відкривати пляшки швидко і витончено.
• Вартість - оригінальний "кролик" від 75 доларів.

Як користуватися:

1. Зрізаємо фольгу з горлечка спеціальним пристроєм (зазвичай входить у набір разом з електричним штопором).

2. Ставимо електричний штопор прямо і рівно на шийку пляшки з корком. Тримаємо однією рукою пляшку з вином, а іншою - штопор. Натискаємо кнопку на штопорі. Він дзижчить і виймає пробку.

3. Після того, як витягли корок із пляшки, натискаємо кнопку виймання на штопорі, і він "випльовує" корок.


Плюси:

• Взагалі не потребує фізичних зусиль.
• Робить усю роботу за вас.
• Приємна й естетична іграшка для любителів гаджетів.

Мінуси:

• Якщо його не розташувати точно прямо над пробкою, спіраль буде заходити під кутом у шийку, стикатися зі склом і застрявати або ламати пробку. Але це стосується всіх штопорів. Не треба вводити штопор у пробку під кутом або не по центру.
• Хоча електричний штопор може здатися засобом економії часу і зусиль, більшості моделей потрібно не менше 8 годин зарядки перед першим використанням.
• Для всіх потрібен окремий механізм різання фольги (увімкнений, але не вбудований у процес автоматичного видалення пробки).
• Відкривають пляшку довше, ніж звичайний ніж сомельє.
• Повинні зберігатися у вертикальному положенні в док-станціях для зарядки, займаючи цінне місце на столі.
• Електричні девайси зазвичай дорожчі за прості механічні.
• Ним не варто відкривати старі пляшки (старше 20-30 років). Пробка, ймовірно, розкришиться.

Code38 - Найдорожчі з відомих мені. Австралія. Є повністю титанова серія. Дуже легкі. Ціна висока (від 370 до 1300 доларів на офіційному сайті).

Chateau Laguiole - Франція, виробляються з 1828 року. Ручна робота, довічна гарантія, дорогоцінні матеріали рукояток (оленячий або буйволиний ріг, кістка бородавочника, дуб, оливкове дерево, ялівець). Ціна висока (184 - 270 євро на офіційному сайті). Гарний історичний подарунок професіоналу. Потрібен якийсь час, щоб спрацюватися з ним. Спочатку вони бувають жорсткими і тугими.

Ligne W - штопори ручної роботи з Бургундії. Ціна висока.

The Durand® - особливі запатентовані штопори (150 євро) для безпечного видалення пошкоджених або тендітних корків у старих вин. Це результат поєднання двох типів штопора: "циганського" та базового Т-подібного.

L'atelier Du Vin - французька компанія, яка спеціалізується на винних аксесуарах.

Le Creuset, Peugeot - ці виробники посуду та аксесуарів роблять хороші штопори.

Pulltap і Pulltex - надійні, доступні за ціною.

Знайти можна на сайтах винних дистриб'юторів у розділі "Винні аксесуари".

Електричні штопори слід протирати вологою тканиною і в жодному разі не можна занурювати у воду.

Ручні штопори можна мити в посудомийній машині, але тільки якщо це зазначено в їхніх характеристиках.

Краще мити вручну й одразу ж сушити, якщо вони зроблені з більш крихких і тонких матеріалів.

Якщо в штопорі є ніж для фольги, у посудомийній машині з часом лезо може затупитися.

Corkscrew ("коркскрю") - англійською.

Tire-bouchon ("тир-бушон") - французькою.

Cavatappi ("каватаппі") - італійською. Інші, менш поширені варіанти: apribottiglia, tirabusciò або tirabusciòn.

Korkenzieher ("ко´ркенціер") - німецькою.

Sacacorchos ("сакакорчос") - іспанською.

Korkociąg ("коркотяг") - польською. І українською, до речі, також.

Логічно, що перші штопори винайшли тільки тоді, коли склодуви змогли виготовляти пляшки з вузькою шийкою, що уможливлювало герметичне зберігання.

За свідченнями, 1632 року в Англії винайшли кільце-потовщення на шийці пляшки, щоб вона була міцнішою.

Відповідно, знадобилися корки для цих вузьких горлечок.

До цього посудини з вином закупорювали дерев'яними "кілочками", запечатаними воском. Корки виступали назовні, тому їх можна було витягнути руками або за допомогою фіксованого шнура. Але в них були серйозні недоліки.

Англійці, по суті, управляли світовою торгівлею вином і виробництвом у французькому Бордо і в португальській долині річки Дору. Завдяки цьому і винайшли корки з кори коркового дуба, який росте саме в Португалії. Цими корками пляшки закупорювали врівень шийці. Тому їх потрібно було чимось витягувати.

У нашому гастрономічному турі до Португалії в гостях у виноробів ви побачите особливий корковий дуб і дізнаєтеся, як робляться корки. До речі, не переживайте, для їхнього виробництва дерева не знищують. Кору акуратно зрізають, і вона швидко відновлюється. А дуби живуть до 200 років.

Спочатку пробки видаляли за допомогою бура - існуючого інструменту, який використовували для чищення мушкетів (по-французьки tire-bourre). Ним діставали кулі, що застрягли в дулі.

1681 року в Англії в одному з документів уже згадується "сталевий черв'як для витягування пробок із пляшок".

А перший зареєстрований патент на штопор датується 1795 роком і належить британському священику Семюелу Хеншоллу. Потім вдосконалені варіанти патентували у Франції 1828 року і в США 1860 року.