ВИНА АПУЛІЇ

Деякі особливо прозорливі європейці ще років 10-20 тому заговорили про Апулію як про "нову Тоскану" - незіпсовану туристами справжню Італію, багату на виноградники, стародавні міста, пляжі та гастрономію, що тільки "дозріли" для відкриття. Ми покажемо вам цей скарб.

Винний тур в Апулію з нами - це практична вигода. Навчіться вибирати в магазині вина, у яких поки ще неймовірне співвідношення ціна/якість. Бо про них мало хто поки що знає. А ви вже будете знати.

Чому вина Апулії коштують набагато нижче, ніж повинні?

Парадокс. Апулія виробляє вина за кількістю чи не більше за всі інші регіони Італії.

Цей прибережний регіон - сьомий за розміром у країні - має більше виноградників, ніж усі інші італійські регіони (крім Сицилії). А за обсягами виробництва це провідний виробник країни. Нещодавно його переміг тільки регіон Венето зі своїми мільйонами гекталітрів просекко на рік.

Але ще 30-40 років тому про Апулію та її вина знали тільки самі апулійці. І винороби з північних регіонів. Тому що її вина тихо і непомітно продавали на північ Італії для створення вермутів у П'ємонті або для змішування з іншими винами від великих виробників, щоб додати "тіла" винам з більш прохолодного клімату.

Але потім прийшла мода на потужні вина Нового Світу. Людям сподобалися насичені зі зрозумілими яскравими фруктовими ароматами зразки з Чилі, Аргентини чи Нової Зеландії.

Завдяки цьому й у південних європейських вин з'явився шанс стати впізнаваними. 15 років тому критики навіть назвали Апулію і Сицилію "новою Каліфорнією", оскільки почався інтерес до їхніх яскраво виражених "фруктових" в ароматиці вин.

Апулія, розташована на крайньому південному кордоні Європи в центрі Середземного моря, що йде в море до Леванті, завдяки своєму географічному положенню, в основному рівнинній території та особливо сприятливому клімату, завжди була ідеальним регіоном для поселень, сільського господарства та комерції.

Історія та культура Апулії сформовані грецьким, римським, візантійським, арабським, нормандським, франкським, іспанським та іншими впливами, що залишили незгладимі сліди свого перебування. Винний тур до Італії - це завжди ще й дуже цікаве історичне та культурологічне дослідження. Експедиція в минуле.

Вино в Апулії почали робити ще в період до фінікійців, до 2000 року до нашої ери. Фінікійські торговці ввезли нові лози і більш розвинені технології виробництва.

У 8 столітті до нашої ери, з висадкою перших грецьких колоністів і заснуванням поселення Таранто, виноробство отримало новий поштовх, про що свідчать праці Плінія Старшого і Тібулла.

Сам Гомер говорив про цей регіон як про місце "вічної весни", і саме ці особливі кліматичні умови сприяли достатку і різноманітності вишуканих вин.

Апулійське виноробство продовжувало розвиватися весь період існування Римської імперії.

Для римлян Апулія - "каблук" півострова - була стратегічною точкою, звідки вони починали свої східні завоювання.

Від Плінія до Овідія, до Фрідріха II та інших історичних персонажів, які проходили через ці місця, сонце і сприятливий ґрунт допомагали підтримувати виноробну традицію.

Після "темних віків", пов'язаних із занепадом Римської імперії, відродження сектору відбулося в сімнадцятому столітті.

У дев'ятнадцятому столітті з поширенням філоксери виробництво вина по всій Європі різко впало. А на південні "околиці" Європи паразит не відразу дістався. І європейські, і особливо французькі, купці почали закуповувати велику кількість вин у південних регіонах для змішування з більш шляхетними винами з інших областей, щоб компенсувати падіння виробництва.

Апулійські винороби з районів Барлетта, Бітонто, Бріндізі, Корато, Галліполі, Лечче і Руво процвітали фінансово, відбулося величезне зростання виробництва. Поки філоксера не дісталася і сюди наприкінці дев'ятнадцятого століття.

У 20 столітті місцеве вирощування відновило свою силу, насамперед завдяки висаджуванню і щепленню місцевих сортів винограду Неграмаро і Прімітіво, більш стійких до філоксери.

Але акцент було зроблено на кількості, а не на якості. І Апулію, як і раніше, називали "льох Європи". Тому що їхні вина закуповувалися безіменними у великих кількостях, щоб додавати їх у вина з інших регіонів. Був навіть такий термін "vino da taglio" - "нарізане вино", для додавання в інші.

Лише кілька останніх десятиліть місцеві винороби повернулися обличчям до свого продукту. Оцінили переваги своїх автохтонних лоз. Роблять вдумливі стратегічні кроки щодо презентації всьому світу.

У регіоні з'явилися господарства, які хочуть показати світу, наскільки дивовижними можуть бути місцеві вина.

Ось тому тільки порівняно недавно місцеві вина навчилися "ходити своїми ногами" ("camminare con le proprie gambe") і отримувати призи та нагороди в усьому світі. І тому співвідношення ціна/якість ще такі приємні.

Винороби і влада Апулії домоглися визнання для 29 своїх винних регіонів категорії DOC і для 4 винних регіонів категорії DOCG, здебільшого зосереджених у регіоні Саленто біля самого підніжжя чобота Італії.

Що позначають ці абревіатури - я пояснюю тут.

Якщо ви хочете зрозуміле стигле червоне вино з вираженою фруктовою ароматикою за хорошою ціною, шукайте на полиці Апулію.

Більшість червоних вин Апулії повнотілі і добре поєднуються з широким вибором страв.

Апулія поділяється на три виноградних райони, які чітко відповідають її адміністративним провінціям: Фоджа на півночі (історична область Даунія), Барі й Таранто (область плато Мурджа) на середині та Бріндізі й Лечче на півдні (область Саленто).

"Справжня" Апулія розташована на півдні, нижче лінії Бріндізі - Таранто. Тут вина виробляють із місцевих унікальних сортів винограду, тоді як на півночі переважають сорти винограду, які використовуються в усій центральній і північній Італії (наприклад, Санджовезе і Монтепульчано).

З інших менш відомих червоних сортів: Bombino Nero (Бомбіно Неро), Susumaniello (Сусуманіелло), Malvasia Nera (Мальвазія Нера - "чорна мальвазія") і Aglianico (Альяніко), дуже успішний у сусідньому регіоні Кампанія.

Ось ви ж знаєте і, напевно, навіть любите головний апулійський червоний сорт Прімітіво? Як мінімум, чули. Назва така запам'ятовується, правда?
Назва від слова primo - перший. Цей сорт раніше за всіх дозріває (у серпні) і накопичує найбільше цукру. Винороби кажуть, що Примітіво всього за кілька днів може перетворитися з недостиглого на абсолютно дозрілий, а потім на перестиглий і родзинки.

Інтенсивна ароматика - свіжий інжир, чорна вишня, а також малина, чорниця і ожиновий джем, навіть трохи шкіри і диму - принесла цьому сорту всесвітню популярність. Зі своєю низькою кислотністю і помірним таніном воно ідеальне для смаженого м'яса - барбекю, шашликів і стейків, ковбас.

Лози Прімітіво менш стійкі, ніж Негроамаро, чутливі до посухи, високих температур і морозів. Примітіво має природно високий вміст цукру, і його вино традиційно хвалили за алкоголь, за його високий вміст (у рідкісних випадках воно може сягати міцністю до 18%).

Кілька років тому була гучна сенсація: аналіз ДНК довів, що Примітіво - це один і той самий сорт винограду, що й знаменитий каліфорнійський Зінфандель. А "дідусь" у них і зовсім - хорватський Црленак Каштеланскі (Crljenak Kaštelanski), його ще називають Трибідраг (Tribidrag). О, моя улюблена "мелодійна" хорватська мова!

Стародавні іллірійці понад 2000 років тому перевезли цю лозу з Хорватії через Адріатичне море до Апулії, де напрочуд гарно вкоренилася. А потім південно-італійські іммігранти наприкінці 1800-х і на початку 1900-х років привезли свій рідний виноград із собою в Каліфорнію. Тут він отримав назву Зінфандель (Zinfandel) і став класичним виноградом для солодких і сухих вин в Америці.

Сорт Примітіво є в складі більшості червоних вин Апулії. Окремо варто виділити Primitivo di Manduria DOC. Невелике містечко Мандурія розташоване за 40 хвилин їзди на південний схід від південного італійського порту Таранто. Положення Мандурії в середині півострова Саленто означає, що лоза отримує охолоджувальні морські вітри як з Адріатичного моря на схід, так і з Іонічного моря ближче до заходу. Район Сава (Savea) вважається одним із найкращих районів для Примітіво в зоні Мандурія.

Його назва означає "чорний і гіркий". Також один із найпоширеніших червоних сортів винограду в регіоні.

Виноград насправді має досить темний колір шкірки. І вина, виготовлені з Негроамаро, зазвичай мають гіркі нотки в профілі. Це не дефект, це сортова особливість.

Виноград добре підходить для клімату Апулії з його товстою шкіркою і стійкістю до посухи. Багато апулійських вин, як правило, зроблені з Негроамаро.

Його люблять за глибину кольору, повноту смаку і високий вміст алкоголю.
Винний профіль: рубіново-фіолетовий колір. Аромати червоної вишні, стиглої ожини, тютюну і солодки, що переходять у ноти чорного перцю, чорносливу і трав'янистих нот. "Прокачаний" ніс відчує суху шавлію або орегано.

Вино повнотіле з м'якими танінами.

Ці вина найкраще пити у віці від 3 до 7 років. Але деякі зразки можна вживати і 10-річними. Його можна пити за кімнатної температури, але злегка охолоджене, воно буде приємно освіжати.

На вечерю до нього підійдуть: баранина, тунець на грилі, паста з червоними соусами, гострі закуски.

Найкращий прояв сорту можемо знайти в Negroamaro di Terra d'Otranto DOC. Воно виробляється на півдні, у провінції Саленто, складається з щонайменше 85% з однойменного сорту. Має високі таніни та потужну структуру.

А також у відомих винах із зони Salice Salentino DOC. Червоне сухе вино, виготовлене з Негроамаро, має смак стиглої сливи, запеченої малини та нотки спецій (аніс, духмяний перець і кориця). Попри те, що Негроамаро повнотіле, воно не надто таніне і не кислотне, чудово пасує до простих страв - фрикадельок чи навіть піци.

Його називають Nero - "чорний із Трої" або Uva - "виноград із Трої". Він названий на честь прилеглого міста з назвою Троя (це інша Троя, не пов'язана з легендою Гомера) і тільки недавно був визнаний як сорт, здатний виробляти якісні вина.

Цей автохтонний сорт із темною шкіркою вирощують у північній частині Апулії, особливо у Фоджі та північній частині Барі. Цей пізньостиглий сорт має два стилі вирощування: велика ягода, щільне гроно, що підходить для високих врожаїв, і дрібна ягода, пухке гроно, що підходить для високої якості. Відносно висока терпкість (танінність) винограду робить його поширеним у червоних блендах.

Винний профіль: аромати вишні, фіалки та тютюну. Смак сухий із середньою кислотністю і змінним, але зазвичай високим вмістом танінів.
До яких страв пасує: витримані сири, бобові з овочами (в Апулії є традиційна страва "кінські боби і цикорій"), кроляче рагу, смажена курка.

Тривалий час вважали, що цей інтенсивний, танінний і напрочуд виразний виноград був завезений у південну Італію ранніми грецькими поселенцями в 6 столітті до нашої ери. І, ймовірно, отримав свою назву від італійського слова "еллінський" (Ellenico).

Імовірно, саме з нього робили одне з найвідоміших вин стародавнього Риму - фалернське. Його особливо любив письменник Петроній і описував у своєму "Сатириконі", як його пили на оргіях.

Альяніко, як з'ясувалося, не має еллінського походження, згідно з недавніми генетичними дослідженнями. Поки що його походження - енологічна таємниця.

Але не існує жодних сумнівів щодо його спокусливої чарівності, приголомшливої структури та вражаючої довговічності. "Це дуже складний виноград, тому що в ньому дуже нервові таніни", - каже Віто Палумбо, бренд-менеджер знаменитої виноробні Tormaresca, що належить родині Антінорі.

Ця виноробня вкладає гроші й зусилля в розвиток сорту Альяніко.
"Він сильно відрізняється від типових вин Апулії. Альяніко із сусідніх регіонів Кампанія і Базиліката походять із вулканічних ґрунтів, тому таніни більш незграбні й стрункіші. В Апулії, де тепліше, ніс стає трохи ароматнішим, щільнішим, а через ґрунти та близькість до моря смак гладкий".

Хоча Апулія найбільш відома червоними винами, які складають більшу частину виробництва, не можна не згадати і її прекрасні білі вина.

Наш гастрономічний тур до Апулії щорічно проводиться на початку осені, коли тут ще літо-літо, але не таке спекотне і сухе, як у серпні. Тому ми дегустуємо і хрусткі білі сухі вина, які так легко і завзято п'ються.

Основні білі сорти Апулії:

1. Verdeca (Вердека).
2. Greco Bianco (Греко Б'янко).
3. Bombino Bianco (Бомбіно Б'янко).
4. Фіано (Fiano).

А до них приєднуються менш відомі, але такі ж цікаві

• Імпіньйо (Impigno)
• Б'янко д'Алессано (Bianco d'Alessano)
• Франкавідда (Francavidda)
• Мальвазія Бьянка (Malvasia Bianca)
• Москато Реале (Moscato Reale)
• Піньолетто (Pignoletto)
• Мінутоло (Minutolo) - його іноді вважають одним і тим самим сортом, що й Фіано
• Пампануто (Pampanuto)

Вердека - це білий виноград, який вирощують майже виключно в Апулії.

Він названий на честь зеленуватого кольору винограду (verde - зелений), з якого виходять солом'яно-жовті вина з інтенсивними зеленими відтінками.

Це сорт із нейтральною ароматикою, і історично його найчастіше використовували у виробництві вермуту. Тепер його зазвичай можна знайти в блендах.

Вердека дуже "питка", освіжає нотами цитрусових, ананаса і бергамота.
Профіль вина: колір солом'яно-жовтий з відтінком зеленого. У нього майже чиста мінеральна чистота, з трав'яними і цитрусовими нотами. П'ють молодим.

Із чим подавати? Насамперед, звісно, з морепродуктами (молюски, кальмари), випічка з м'ясом, легкі сири.

Бомбіно Б'янко - легкозростаючий стійкий сорт винограду з високими врожаями. Хоча Bombino Bianco історично змішується з червоним виноградом або використовується в ігристих винах, його можна знайти і в білих тихих блендах.

На відміну від багатьох сортів "винного" винограду, Бомбіно також використовується для приготування родзинок.

Профіль вина: колір лимонно-жовтий з блідо-зеленими відтінками. Це дуже нейтральний і тонкий виноград, який іноді може виражати м'які цитрусові та квіткові ноти з нотками мінеральності.

Які страви поєднуються: маринований вугор, креветки, оладки з батату (солодкої картоплі), смажена камбала.

Цей виноград, як ми розуміємо з назви, має грецьке походження і довгу історію в більш ніж 2500 років.

Він генетично схожий на сорт Asprinio.

Греко Б'янко пізнього дозрівання майже завжди використовується в суміші з іншими сортами Апулії, хоча в сусідньому регіоні Калабрія роблять десертне вино під назвою "Греко ді Б'янко".

Винний профіль: ці вина свіжі з високою кислотністю. У них персикові, трав'янисті аромати і глибокий колір. Попри те, що вони молоді, після кількох років перебування в пляшці вони набувають більш горіхових ароматів.

Які страви подавати: спагеті з морепродуктами, шашлик зі свинини.

Також відомий під іменами Latino і Apiano, він з'явився в римські часи.

За деякими даними, походження назви походить від Apianus (бджола) через солодкість його ягід, які цінуються бджолами. Або, найімовірніше, походить від міста Apia, тепер Lapia, в районі Авелліно.

Фіано подавали до столу імператора Фрідріха II Швабського (на прізвисько Puer Apuliae, "Дитя Апулії"). Зберігся пергамент від 28 березня 1240 року, де імператорському кухареві замовляють принести побільше вина Фіано.

Це сорт середньої врожайності, гарної життєздатності та відмінної пристосованості до умов навколишнього середовища. З невеликими жовто-зеленими ягодами з коричневими плямами дозрівання.

Після навали філоксери цей сорт майже зник з Апулії, поступаючись місцем більш продуктивним сортам. Але з переходом місцевих виноробів від кількості до якості він переживає справжній ренесанс.

У світі відбувається Pink Wine Revolution - "Рожева революція".

За останні кілька років продажі рожевого вина різко зросли. Через свою "інстаграмність" і легкість пиття рожеве стало улюбленим напоєм для міленіалів. Сьогодні поціновувачі та винні критики не бояться присвоїти статус "серйозного вина" найкращим рожевим винам.

Апулія відносно недавно разом з рештою виноробного світу підключилася до тренду. І посіла лідируюче місце в країні.

Рожеві вина - універсальні. Келих холодного розе - це вже сам по собі освіжаючий аперитив. Але його можна поєднувати повністю зі своїм обідом або вечерею: із закусками, сиром, пастою, рисом, піцою, рибою або м'ясом.

Усі рожеві вина (крім ігристих) зроблені з червоного винограду. Розе - це, грубо кажучи, "недороблене" червоне з червоних сортів винограду. У червоному винограді тільки шкірка ягід містить колір/пігмент, а м'якоть і сік безбарвні. Винороб тримає віджату шкірку разом із соком, щоб колір перейшов у сік. Що коротший час, поки винороб тримає їх разом, то світліший колір вина. Зазвичай від 6 до 48 годин.

Темні рожеві вина мають тенденцію мати більше тіла й інтенсивніший аромат. Вина також відрізняються за ступенем солодкості.

По-італійськи рожеві вина називаються Rosato. Їх виробляють у кількох регіонах, включно з Тосканою, Ломбардією, Сицилією і Сардинією. Але Апулія - довгий вузький регіон південно-східної Італії, берегова лінія якого торкається як Адріатичного, так і Іонічного морів, - є найбільшим в Італії виробником розато. За оцінками, 44% вин розато в країні походить із цього регіону.

Нещодавно тут навіть створили асоціацію виробників рожевого вина в Апулії Puglia in Rosé.

Загалом в Апулії понад 20 сортів винограду, придатних для виробництва розе. Зазвичай місцеві розе мають гарне тіло та інтенсивні фруктові ноти. Аромати межують більше з червоними фруктами, ніж із цитрусовими (хоча це в жодному разі не абсолютне правило). Ці аромати часто перетинаються апетитною солоною мінеральністю. Вони також мають набагато темніший вигляд (насичений лосось, світло-рубінові відтінки), ніж, скажімо, бліде рожеве з Провансу.

На півдні, в Саленто Rosati роблять з тих самих сортів винограду, що й червоні: Негроамаро і Мальвазія Нера, окремо або в комбінації. Перший дає середземноморські трав'яні аромати і злегка гіркувато-фруктовий характер, другий - тіло і структуру.

Традиційно рожеве вино в районі Саленто готують шляхом відкачування певної кількості рідини з чана з червоним вином на початку бродіння. Цей метод включає в себе 16-18 годин контакту зі шкіркою і дає більш яскраво забарвлений рожевий з великою кількістю фруктів і, як правило, з твердою структурою.

На півночі, на посушливому вапняковому плато Мурджа ґрунти, сорти винограду і винні стилі радикально змінюються. Кастель дель Монте Розато є найменш південним за характером з усіх південних розе. Ключовою нотою тут є легка, суха пряність.

Ці майже "північні" за стилем вина роблять із місцевих червоних сортів, про які я вже розповідала вище: Nero di Troia і Bombino Nero.

Генетично нездатний до дозрівання повністю та рівномірно, Bombino Nero має низький рівень цукру, легкі таніни та високу кислотність, що роблять його важко придатним для червоних вин, але ідеально підходять для хрустких розе.

Нещодавно йому навіть присвоїли першу італійську DOCG класифікацію серед рожевих - Castel del Monte Bombino Nero DOCG.

Вартість гідних рожевих вин в Апулії рідко перевищує 10 євро за пляшку. Яке чудове співвідношення ціни та якості!

Скільки ж прекрасних відкриттів ми з вами зробимо в гастрономічному і винному турі в Апулію!