Якби довелося придбати тільки один сувенір, я б точно купила цей знаменитий напівтвердий сир із молока місцевих автохтонних порід овець (лача і каррансана). У нього ніжний і пікантний смак, горіховий аромат. Часто бувають підкопчені варіанти, бо баски звикли до злегка димного запаху, бо традиційно його зберігали біля каміна. Я обожнюю цей сир з місцевим варенням з айви і місцевим же червоним вином або навіть із сидром. Адже його подають на закуску в традиційних сидрових будинках.
Цінності смаку додає історія самого сиру. Породи лача і каррансана (latxa і carranzana) - це невеликі гірські вівці, яких розводили тут ще 8000 років тому. Вони дають обмежену кількість молока, лише 100 літрів на сезон, особливо в період з лютого по червень, але високої якості.
Для 1 кілограма сиру потрібно сім літрів сирого молока. Ферментується сир тільки натуральним сичужним ферментом і витримується не менше двох місяців.
Скоринка у сиру Ідіасабаль має бути твердою, гладкою, однорідною, блідо-жовтою або білувато-сірою. А у копчених сирів - темно-коричневою. Що стосується кольору внутрішньої частини сиру, він може варіюватися від кольору слонової кістки до солом'яно-жовтого.
Ідіасабальський сир допомагає запобігати остеопорозу через високий вміст кальцію, а також відіграє важливу роль у профілактиці карієсу.
З 1987 року він є продуктом із захищеним державою найменуванням походження. Мають право його виробляти близько 500 ферм і 100 молочних заводів.
Є така нагорода World Cheese Awards - як "Оскар" для сирів. Так от на нагородженні в англійському місті Бірмінгем 18 ідіасабальських сирних виробництв вибороли 24 медалі (4 золота, 13 срібла та 7 бронз) у різних категоріях. Вам точно варто його спробувати!