ЕКЗОТИЧНІ ФРУКТИ НА МАДЕЙРІ -
ЯК РОЗІБРАТИСЯ, ЯКІ ВИБРАТИ

Зелена м'яка шишка Annona cherimola Mill, усередині біла м'якоть з ванільно-полуничним смаком з великими кісточками. На Мадейрі ви можете побачити назву Fruta-pinha ("солодке яблуко" або "сметанне яблуко").

Прибула з Перу і Колумбії, з високогірних долин Анд. І добре прижилася на Мадейрі завдяки ґрунтовим і кліматичним умовам, близьким до географічних районів її походження.

На Мадейрі є два різновиди, легко помітні за шкіркою. Анона ліза, цінніша, тому що шкірка більш тонка і гладка, з невеликою кількістю насіння, дуже солодка. І анона луската, яка, як випливає з назви, має товсту шкірку з безліччю лусочок, кремову м'якоть, повну насіння. Вона не така солодка.

Місцеві їдять її на десерт, використовують у приготуванні лікерів і солодощів.

Плід монстери делікатесної, Monstera deliciosa. Бананас - це його кличка. А правильна місцева назва fruto delicioso (або іноді costela de Adão, Filoderidro або monstera deliciosa). Дійсно, схожий за смаком на банан і ананас одночасно. А за формою - на кукурудзяний качан.

Належить до родини Araceae і приїхав із Мексики. Добре прижився через субтропічний клімат. Хоча досі його більше їдять туристи, ніж місцеві жителі.

Щоб з'їсти одразу, обирайте плід, у якого вже почали відвалюватися шестикутні лусочки. М'якоть білого кольору має м'яку кремоподібну консистенцію і легко відділяється від серцевини. Усередині побачите чорні квіткові залишки, схожі на шматочки цигаркового паперу. Вони нешкідливі.

А бананаси позеленіліші та твердіші ви спокійно довезете додому і дочекаєтеся дозрівання через 5-7 днів.

Якщо плід недостиглий, під час їжі вам буде поколювати і пощипувати в роті. Це кристали оксалату кальцію (щавлева кислота). Краще поки що не їсти і ще почекати.

Гуава (Psidium Pyriferum guajava) - це тропічний кисло-солодкий, дуже соковитий і ароматний фрукт.

Привезений із Бразилії, він вирощується на південному узбережжі Мадейри, особливо в муніципалітетах Фуншала, Камара-де-Лобуш і Рібейра-Брава.

Плоди округлі або овальні, з гладкою корою і злегка зморшкуваті, колір варіюється від зеленого до білого або жовтого. Їдять її зазвичай у період з жовтня по лютий.

З нею готують сорбети, фруктовий лід, пудинги, смузі, фруктові соки, лікери і навіть тістечка.

Для нашого вуха смішно, що тут її називають мамау (mamão). Офіційних назв багато: pawpaw, динне дерево, хлібне дерево (лат. Carica papaya). Продається на ринку з травня по жовтень.

Бразильський великий фрукт, який Колумб назвав фруктом ангелів. На острові його вирощують небагато. Має тверду текстуру помаранчевого кольору, як гарбуз, наповнену круглим темним насінням. М'якоть соковита, освіжаюча і чудово комбінується у фруктових салатах з кислими фруктами, такими як маракуйя, або з додаванням невеликої кількості соку лайма.

Плоди папайї є багатим джерелом поживних речовин, таких як каротиноїди провітаміну А, вітаміни С, В, лікопін, харчові мінерали та харчові волокна.

Суринамська вишня Eugenia uniflora. Тут її називають бразильською. Особливість - ягоди не кулясті, а ребристі восьмигранні.

Історична батьківщина пітанги - Південна Америка, але вона давно й успішно вирощується на Мадейрі. Ягоди жовто-рожевого або червоного кольору. Смак кисло-солодкий, нагадує манго.

Пітангу їдять як вишню сирою, але її також використовують для приготування чаю, лікерів, желе, випічки та інших десертів. Через високий вміст вітамінів A і C з нею також часто роблять косметичні засоби, такі як креми, мило та зволожувальні засоби.

Маракуйя (пасифлора, пасифлора, гранаділла або пасифрут, passion fruit) - це один із найвідоміших фруктів Мадейри. На ринку Фуншала ви спробуєте схрещені варіанти з десятком різних смаків: полуниця, лимон, банан, яблуко, персик, апельсин, диня, ківі, ваніль і навіть помідор.

Перепробуйте їх усі, але на мою думку, найсмачніша - маракуйя оригінальна і маракуйя-апельсин. У плода зрізають верх, як кришечку, і м'якоть їдять ложкою разом із насінням просто зі шкірки.

Обирайте уважно - недобросовісні продавці можуть дати скуштувати солодкий фрукт, а в пакет скласти тверді зелені.

У маракуї кислувата желейна м'якоть із насінням. З неї роблять соки, джеми, лікери, йогурт, десерти, соуси до риби, мило і косметику.

Це плід дерева маракуї Passiflora edulis Sims із сімейства Passifloraceae. Загалом у світі існує понад п'ятсот видів пасифлори, з яких 150-200 походять із Бразилії.

Один із видів маракуї, який ви можете спробувати на Мадейрі, називається гранаділла, гренаділья (granadilla) - родом із Південної Америки, з регіону між Болівією, Венесуелою та Колумбією. Наукова назва цієї рослини - Passiflora ligularis.

Цей гладкий фрукт із жовтою шкіркою і желейною м'якоттю регулює артеріальний тиск, ефективний під час лікування гіпертонії та знижує рівень холестерину в крові.

Насіння також їстівне. Можете процідити м'якоть і додати трохи води, отримаємо смачний сік гранадилли. Він допомагає для лікування захворювань печінки.

Ще один вид пасифлори - маракуйя-томат, тамарілло. Ці плоди дерева Solanum betaceum також називають томат деревний, маракуйя, томат японський, томат французький.

А ось мадеріанці називають їх "англійськими помідорами", tomates ingles.

Плоди тамарілло можуть бути двох кольорів, червоного і жовтого. На вигляд фрукт, дійсно, схожий на довгастий томат. Шкірка щільна і неїстівна. М'якоть краще їсти ложкою. А за смаком це поєднання аґрусу і помідора.

Дерево тамарілло родом із Чилі, Еквадору та Перу, зустрічається в більшій частині Індії. Сьогодні Нова Зеландія є основною країною-виробником цих фруктів.

Пітайя, або пітахайя, - загальна назва плодів кількох видів кактусів із родів Hylocereus і Stenocereus. На Мадейрі її іноді називають на англійський манер - dragon fruit.

Тут поширені 2 види з великими лусочками:

• з білою м'якоттю і жовтою шкіркою Selenicereus megalanthus,
• з білою м'якоттю і рожево-фіолетовою шкіркою Hylocereus undatus.

Місцева пітахайя несхожа на ті, які ви куштуєте в Азії. Її розрізають і їдять ложкою, вибираючи м'якоть із дрібним насінням зі шкірки.

Їстівне насіння стабілізує травлення. М'якоть пітагайї містить низький рівень вуглеводів, має чудову енергетичну та вітамінну цінність, чудово підходить для людей із діабетом, для суворих дієт для схуднення.

Також пітагая корисна для запобігання затримки рідини та каменів у нирках. І загалом зміцнює імунну систему.

Головні плоди Мадейри і довгий час важливий продукт експорту - її маленькі банани прата і банани мача.

Це плоди різних видів трав'янистої рослини родини Musaceae, що походить із низин вологих тропіків, особливо в Південно-Східній Азії.

У п'ятнадцятому і шістнадцятому століттях португальські колоністи почали висаджувати бананові плантації на своїх атлантичних островах, у Бразилії та на західноафриканському узбережжі. Але банани довгий час залишалися невідомими більшості європейського населення.

Мадейра була великим європейським експортером бананів до тих пір, поки не змінилися правила ЄС. Маленькі місцеві плоди тепер не відповідають стандартам ЄС і більше не можуть бути вивезені з Португалії. Але остров'яни вважають, що "чим менше, тим краще". Ви обов'язково почуєте горду розповідь від місцевих, що їхні маленькі банани набагато солодші та смачніші, ніж інші великі.

Бананова індустрія приносить острову близько 12 мільйонів євро на рік. 2900 виробників вирощують їх для всієї Португалії на 14% сільськогосподарської площі Мадейри.

Банани на Мадейрі, справді, кращі, ніж великі. Вони не такі крохмалисті. Їх, як в Африці, вживають і як гарнір до солоних страв, їх смажать і сушать, а також використовують у лікерах, фруктових салатах і десертах. Вони багаті на вітаміни А і С, вуглеводи, фосфор і калій.

Португальська нешпера - це мушмула японська. Наукова назва якої Еріоботрія японська (лат. Eriobotrya japonica). Її також називають японська слива, Локва (англійською Loquat).

Рослина розвивається у вигляді великого куща або невеликого дерева. Комусь її плоди за смаком нагадують аґрус.

Жовтий соковитий, гострий і солодкий, цей унікальний фрукт походить із гірського, вічнозеленого дощового лісу на південному сході Китаю, звідки він поширився по всьому світу, зокрема й у Японії.

На Мадейру її завезли в середині 19 століття. Вирощують у муніципалітетах Фуншала, Камара-де-Лобуш і Санта-Круш.

З нешпери на Мадейрі виробляють лікер і джеми, використовують у тортах, солодощах, фруктових салатах.

Манго (Mangifera) приїхав з Індії і вирощується на Мадейрі через його високу комерційну цінність.

Це великий фрукт із зелено-червоною, жовтою або червонувато-помаранчевою шкіркою, з соковитою помаранчевою м'якоттю і великою кісточкою всередині. У світі відомі понад 300 його сортів.

Найкращі манго Мадейри вирощуються органічно на південних плантаціях fajãs за мисом Жирао і відрізняються від бразильських сортів. У місцевого фрукта відмінна текстура, майже масляниста, з солодким присмаком.

Манго потрапляє на ринки Мадейри восени. З нього роблять пудинги і десерти, соки і коктейлі, соуси для м'ясних і рибних страв.

Якщо ви купили твердий манго, дайте йому кілька днів дозріти за кімнатної температури. Коли вони дозріли, їх можна зберігати в салатному відділенні холодильника кілька днів, щоб вони не стали перезрілими і коричневими. Якщо ви покладете їх поруч із бананами або яблуками, вони дозріють швидше (етиленовий газ, що виділяється цими фруктами, запускає процес дозрівання).

Абакаші - це близький родич ананаса. Різниця помітна, тільки якщо їх поставити поруч. Він дрібніший, трохи солодший і дозріває швидше. Вирощується на Мадейрі.

А ось якщо зустрінете на ринку ананас з Азорських островів - беріть не роздумуючи. Це рідкість і цінність. Він ще менший, ніж абакаші. Солодший і ароматніший за своїх родичів.

На ринку Фуншала вам запропонують спробувати їстівні очищені палички цукрової тростини cana-de-açúcar (cana sacarina). Особливого смаку, окрім, власне, солодкості, у нього немає. Але спробуйте обов'язково хоча б з історичної цікавості.

Цукрова тростина - один із найважливіших сільськогосподарських видів в історії Мадейри, який вплинув на "золотий вік" острова.

Цукрова тростина належить до родини Gramineae, рід Saccharum, вид officinarum. Її імпортували на Мадейру із Сицилії 1425 року. І дуже скоро Мадейра стала основним постачальником цукру для Європи.

Монополія острова тривала недовго. І зараз цукрову тростину на Мадейрі, здебільшого, використовують для виробництва меду/патоки з цукрової тростини та бренді/рому/агуарденте з цукрової тростини.

Наші гастрономічні тури в Португалію обов'язково включають у себе відвідування ринків, де все це можна скуштувати і купити з собою.