Гастрономічний тур
ОСТРІВ МАДЕЙРА

Сьогодні у нас винно-гастрономічна прогулянка столицею острова – 500-річне місто Фуншал. Ми побуваємо у трьох історичних центрах міста. Дізнаємося про те, за що любили Мадейру Черчілль та Колумб.

Пройдемо вулицею Санта Марія. Одна з найстаріших вулиць у місті стала з недавніх пір галереєю просто неба. Вулиця розташована в самому центрі історичної частини Фуншала і тягнеться правіше від ринку Mercado de Lavradores до Форту Сантьяго.

З 2010 року у Фуншалі розпочався проект «Мистецтво відкритих дверей». Місцеві художники за підтримки влади розписали всі двері на вулиці. Можна провести кілька годин, розглядаючи картини та інсталяції на дверях Санта Марії. І, звичайно, тут величезна кількість кафе, арт-галерей, ресторанів та сувенірних магазинів.

Дізнаємось, як формувалася португальська кухня. Як пов'язані гастрономія та історія, що означає «морський» стиль мануеліно у португальській архітектурі. Побачимо кафедральний собор Se (Se Catedral) – перший храм Фуншала.

На обід ми вирушимо до одного з найстаріших сімейних та улюблених ресторанів морепродуктів столиці. Там на нас чекають рідкісні молюски лапаш, устриці, лобстери на грилі, краби, мідії, вонголі, креветки, риба-меч, риба-папуга.

Про лапаш розповім далі, ми з ними зустрінемося. Тому що це головна особливість острова.

А поки що приготуйтеся до серйозного виклику – тут не подають їжу маленькими порціями!

Після неймовірного обіду продовжимо прогулянку столицею острова.

Пройдемося центральною набережною і побуємо в умиротворюючому саду Cанта Катаріна.

Цей ранок ви запам'ятаєте на все життя. Ми зустрінемо новий день на гірському піку з келихом ігристого і фруктами з приголомшливим видом на океан, що прокидається.

Спочатку з'явиться лише одна тонка лінія. Лінія вогню, що відокремлює обрій від неба. Потроху небо додасть інші кольори. Море хмар під нашими ногами стане ясним. І сонце велично спливатиме з-під хмар нам назустріч і відбиватиметься далеко внизу, в морі.

Такий початок дня може стати радісним початком нового життя, ми впевнені, тому що ця зустріч із сонцем на вершині острова – одна з найкращих емоцій на Мадейрі.

Вдень на нас чекає прогулянка однією з найстаріших аристократичних садиб міста Фуншала. Ми покажемо вам унікальне місце, де мешкає дух історії. Маєток свою історію почав ще у 18 столітті. У різний час кінта належала відомим французьким та британським сім'ям. Під час наполеонівських воєн генерал Бересфорд, командувач британських військ на острові, зробив цей будинок своєю резиденцією. І, уявіть, його буфет досі прикрашає ресторан кінти.

Ми прогуляємося парком маєтку – кінти, насолодимося видами на місто, порадіємо красі чудових квітів Мадейри.

На терасі кінти місцевий шеф-кухар накриє нам витончений обід з фамільним посудом та легкими та красивими стравами.

А потім їдемо в Долину черниць.

Ми піднімемося високо-високо в гори, щоб подивитися вниз і побачити маленьке симпатичне містечко, дізнатися, чому люди селяться в таких долинах, до яких і дістатися нелегко. А вітер намагатиметься здути нас із стежки на Ейра-ду-Серраду. Але ми не здамося, і отримаємо такі емоції від гірських краєвидів, що, можливо, комусь не захочеться повертатися до метушні життя континенту. Острів такий. Мадейра зачаровує!

Сьогодні ми дізнаємось, чому півень є символом Португалії. Від когось у «землі каштанів» у 16 столітті ховалися черниці монастиря Санта Клара. Як розвивався острів Мадейра з його відкриття. Як дають назви своїм містечкам португальці і який звір найстрашніший на острові.

А ви знали, що найстаріший збудований пам'ятник Христу-Спасителю з розкритими обіймами, зверненими до океану, знаходиться зовсім не в Ріо-де-Жанейро, а на Мадейрі? Ранок почнемо біля його підніжжя.

У вас буде дежавю, тому що пам'ятник майже ідентичний відомим статуям Христа в Ріо-де-Жанейро та в Лісабоні. Тільки менше. І побудований насправді першим із них.

Статуя Кришту-Рей у Гаражау розташована на оглядовому майданчику з чудовим краєвидом та є роботою французького скульптора Жоржа Серраза. Пам'ятник відкрито 30 жовтня 1927 року. Він дивиться у море і захищає моряків.

Це місце паломництва та відпочинку місцевих мешканців.

А сам мис Понта-ду-Гаражау, розташований між Фуншалом і Канісу, так назвали через птахів крачок («гаражаус» португальською), які гніздяться в цьому районі.
Потім ми з вами побачимо унікальні оселі перших поселенців Мадейри. Це просто будинки хобітів! Вони називаються casas de colmo (colmo – солома) або casinhas de Santana – від назви містечка Сантана.

І до обіду на нас чекають у особливому місці. Це ресторан у бабусі вдома. Тут із любов'ю та повагою використовують місцеві продукти.

Спробуємо просту селянську мадеріанську їжу.

Наприклад, восьминіг португальською (Polvo à la Lagareiro). Моя улюблена страва з багатої португальської кухні. Восьминіг запечений з картоплею на оливковій олії. Lagareiro – популярний спосіб приготування морепродуктів, що включає щедру порцію португальської оливкової олії. Правильно приготовлений восьминіг дуже ніжний та ароматний. Я люблю гарну португальську оливкову олію, тому що вона додає унікальний фруктовий і трохи гіркуватий смак.

Потім заїдемо спробувати ще одну визначну пам'ятку острова - ром із цукрової тростини (Aguardente de Cana).

Колись Мадейра була монополістом із постачання цукру до Європи. Але сьогодні майже вся цукрова тростина на острові використовується для виробництва меду з цукрової тростини (патоки) та спирту.

Традиційна вогненна вода Aguardente de Cana 50% виробляється кількома старими фабриками в селі Кальєта шляхом алкогольної ферментації та дистиляції соку цукрової тростини гуарапа.

І потім у нас знайомство із мадерою. Побуваємо в найвідомішому та старовинному будинку мадери. Дізнаємося чому це кріплене вино двічі поціловано сонцем: коли виноград визріває на пагорбах і коли вино витримується в бочках просто неба. Почуємо легенду створення мадери, про сорти винограду, секрети виробництва та витримки, історію про те, як мадера завівала весь світ.
Чи знали ви, що вино Мадейри супроводжувало такі історичні моменти, як, наприклад, підписання декларації незалежності Сполучених Штатів Америки? Тому що мадера була улюбленим напоєм Томаса Джефферсона, Джорджа Вашингтона та Бенджаміна Франкліна.

Дегустуватимемо, порівнюватимемо, оцінюватимемо, ловитимемо нюанси аромату і просто насолоджуватимемося!

Ух, сьогодні насичений день!

Ми дізнаємося, чому Вінстон Черчілль вибрав рибальське село на Мадейрі для пленерів. І як місцеві рибалки виманюють рибу ешпаду з глибини 800 метрів.

Спробуємо «Мікіту» – дивовижний коктейль, який винайшли у цьому селі та дізнаємося його історію. І ще один, зовсім неймовірний за складом – «Козяча нога». Як вам назва?

Тремтітимемо від страху і захоплення, ступаючи на скляну підлогу оглядового майданчика на мисі Кабо Жірао на висоті 580 метрів над рівнем моря.

Обідаємо у ресторанчику на самому березі. У меню у нас сьогодні: вінью верде (сухе легке зелене вино), ароматні лапаш (одностулкові молюски, які подаються на стіл у розпеченій сковорідці, залиті часником, лимоном та вершковим маслом), філе риби ешпади з бананом або маракуйею (традиційне) , найсмачніші булочки bolo de caco.

І для відважних – занурення у кришталеві води натурального лавового басейну просто в океані. У квітні вода в Атлантиці біля берегів Мадейри прогрівається до 19-20 градусів.

Навряд ви таке бачили раніше. Ряд природних басейнів, утворених вулканічною лавою на бурхливому узбережжі. Можна купатися в холодних водах, спостерігаючи через безпечну природну перегородку за буйним Атлантичним океаном.

І обов'язково заїдемо по справжню поншу в один маленький сільський трактир. Що таке понша – краще куштувати, ніж пояснювати. Це дуже міцний коктейль з меду/тростинної патоки, лимонного/лаймового соку та aguardente de cana (дистильований спирт із цукрової тростини).

Готується за допомогою спеціального інструменту – дерев'яної «калатушки» caralhinho.

Це головний і найпідступніший напій острова. Дві мало, три – багато. Після 4-ї понші мандрівники залишаються тут назавжди.

Вранці кидаємо у сумки купальники. Тому що вдень поїдемо засмагати (а хто відважний – і купатися) на яхті!

Але спочатку ми маємо практичне знайомство з кухнею Мадейри.

Вирушимо на фермерський ринок Mercado dos Lavradores.

Екзотичні квіти, ще екзотичніші фрукти, величезні рибини. Родючий ґрунт колишнього вулкана та теплий Гольфстрім творять дива.

Перепробуємо всі ці ануни і драгон фрути, папайю (яка тут називається мамау) і бананаси, гібриди маракуї з бананом, з лимоном, з апельсином з динею, з ананасом, з томатом (так-так!), стиглі манго, цукрова тростина дрібні, дуже смачні банани, дізнаємося, чим ананас відрізняється від абакаші.

Побачимо ешпаду – це риба-шабля. Її ще помилково називають риба-меч, але ні, це інша – більше схожа на щуку. Чорна, вузька, довжиною в метр і більше, зубаста та має великі очі. Водиться на глибині 800-1000 метрів. Рибалки приманюють її вночі світлом.

Потім у нас кулінарний майстер-клас із місцевим шеф-кухарем. Під керівництвом шефа ми приготуємо смачний мадер'янський обід з вонголі, восьминогом і дивовижним десертом.

Обідаємо ми разом із шефом своїми ж стравами та підібраними до них винами.

А потім на розкішному моторному катамарані-яхті вирушаємо в океан купатися і спостерігати за дельфінами і, якщо ми везунчики - то і за китами.

З нами йде професійний гід-біолог, сертифікований Інститутом лісів та охорони природи зі спостереження за китоподібними.

На яхті, звичайно, для нас організований бар із шампанським, вином, пивом, безалкогольними напоями та легкими закусками.

З ранку їдемо до реліктового лаврового лісу. Він справді виглядає, як у фільмі. Без фільтрів та спецефектів. У трохи містичному тумані звуки просто тонуть, і вже за 5 метрів не видно попутників. Лаурисільва – лавровий ліс – з 1999 року охороняється ЮНЕСКО через унікальні рослини, які вже зникли на решті земної кулі.

Лаурисільва, що утворилася понад 50 мільйонів років тому в кайнозойську еру, вважається одним із 7 природних чудес Португалії. Під час останнього льодовикового періоду цей ліс вижив лише у географічному районі Макаронезії (острова Мадейра, Азори, Канари та Кабо-Верде). З них Мадейра – регіон із найбільшою площею Лаурисільви (близько 22 тисячі гектарів).

Деякі дерева тут досягають висоти 40 метрів. Крім стародавніх лаврів тут ростуть герані та орхідеї, а також рідкісні фоладо та передо.

А на дегустацію та обід нас чекає господар сімейної виноробні Антоніо.

Він – зірка виноробства острова. Мадейру всі любителі вина знають за її головним міцним вином. Але на острові виробляються чудові тихі сухі і навіть ігристі вина.

Антоніо проведе нас виноградниками на терасах, розповість свою винну філософію. Познайомить із автохтонними португальськими сортами. Продегустуємо його вина.

А потім прямо тут же, в гостях у винороба, нам просто накриють обід. Як для своїх. Будемо їсти найсмачнішу епетаду на острові.

Ешпетада – традиційний шашлик із яловичини, який смажать на лаврових гілках на відкритому вогні – головна страва на Мадейрі.

Для ешпетади м'ясо шийного відділу не маринують, тільки рясно посипають великою сіллю з часником і свіжим лавровим листом і відправляють на розпечене вугілля. Температура та будова печі відіграють роль. Лаврові гілки – також не декорація. Вони дають аромат. Шашлик готується лише кілька хвилин.

Після обіду вирушимо купатися на пляж із чорним піском. Незвичайні враження!