ВИНА, ГРАППА І ЛИМОНЧЕЛЛО
НА ОЗЕРІ ГАРДА

Всі знають італійські вина к'янті та просекко. Набагато менше людей добре знають інші вина північної Італії, не рахуючи, звісно, великих бароло з П'ємонту. І це не дивно, адже в Італії тільки сортів винограду понад 430.

Раді скласти для вас найкорисніший і найповніший список вин і сортів винограду, а також міцних напоїв і лікерів озера Гарда. Для повноти картини додамо до списку ігристу Франчакорту і червоні Вальполічелла.

Тим паче, що спробувати їх можна тільки на озері. Наприклад, Лугана і Кьяретто виробляються невеликими тиражами, і купити їх в інших країнах складно.

Озеро Гарда було створене величезним передгірним льодовиком, що зійшов з Доломітових Альп під час льодовикового періоду. Це і створило унікальний середземноморський мікроклімат регіону, такий м'який і несхожий на інші озера. Температура повітря і води в Гарді зазвичай вища взимку і прохолодніша влітку. Що робить клімат сприятливим і оптимальним для цитрусових і оливкових дерев, і виноградарства.

Плюс, високогірні вітри спускаються з гір вранці і повертаються в гори вдень. Клімат у горах, як правило, м'який через відносну близькість Середземного моря, а снігопади рідкість.

Геологічні утворення озера Гарда впливають не тільки на клімат, а й на ґрунт. Алювіальні та моренні відкладення створили родючий, пухкий і багатий на магній та вапняк ґрунт. Серед виноробів є навіть таке поняття "ефект озера". Мінеральність місцевих ґрунтів робить вина фруктовими на носі, сухими, свіжими і хрусткими на смак. Тут виробляються легкі та елегантні вина з ідеальним балансом солоної мінеральності та фруктів.

Вина зони Вальполічелла - найзнаменитіші червоні вина в регіоні. Це вина чудової структури, повні аромату і смаку, вони можуть старіти до нескінченності. Всього тут виробляють 350 000 гектолітрів на рік.

Винна зона Вальполічелла займає територію від східного берега озера Гарда до кордону з провінцією Віченца. У Вальполічеллі ґрунт майже вулканічний з великою кількістю глини.

Вино тут виробляють із 7 століття до нашої ери. І вже в Римській імперії вино із земель Верони постачалося до столиці. Навіть назву Вальполічелла пов'язують із латинською Vallis-polis-cellae - "долина багатьох погребів".

У 16 столітті виноробство стало основою економіки і благополуччя регіону. А 1881 року Стефано де' Стефані класифікував винне виробництво і виділив вина Вальполічелли окремо від інших.

А з 2010 року виділено 4 самостійні винні зони:

• DOC Valpolicella,
• DOC Valpolicella Ripasso,
• DOCG Recioto della Valpolicella,
• DOCG Amarone della Valpolicella.

У складі вин DOC Valpolicella головний сорт - автохтонний червоний Корвіна Веронезе (45-95%, дає вину структуру і тіло), з додаванням інших (корвіноне і рондінелла).

Valpolicella - це вино, що легко п'ється, з низькими танінами, живими гранатовими відтінками, ароматними і свіжими нотами квітів і вишні.

Valpolicella Superiore відрізняється від Valpolicella вищим вмістом алкоголю і нижчою кислотністю. Вина Valpolicella Superiore витримуються щонайменше рік, набуваючи свого характерного рубіново-червоного кольору з відтінками граната і легкого відтінку ванілі в ароматі.

Коли ми бачимо на етикетці DOC Valpolicella Ripasso, це означає більш насичений смак і підвищений вміст алкоголю. Тому що вино настоювалося на меззі від амароне 15-20 днів. Вальполічелла ріпассо витримується в бочках і пляшках протягом двох років.

Речото (Recioto della Valpolicella) - це серце історії та традицій Вальполічелли. Його отримують із висушеного винограду, залишеного в сушильному приміщенні на 100/200 днів. Його бродіння припиняється, щоб зберегти цукор, необхідний для додання типової структури цього вина. Цей залишковий цукор робить речото солодким.

Амароне (Amarone della Valpolicella) - одне з найблагородніших і найпрестижніших вин Італії. Любителі знають його насичені відтінки вишні, смородини, шоколаду, спецій. І багатий, добре структурований, повний, але водночас м'який, елегантний, ідеально збалансований і тривалий смак.

Назва походить від слова "amaro" ("гіркий"). Саме гіркуватим елегантним смаком Амароне відрізняється від свого прабатька - оксамитового солодкого речото. Гірчинки Амароне надає особлива технологія виробництва.

Виноград для виробництва Амароне також "підв'ялюють" протягом кількох місяців. Але з плином часу завдяки бродінню виноград дає набагато сухіше вино, ніж речото. Вино витримується в дубових бочках, а потім і в пляшках.

Вперше Амароне розлили в пляшки на початку 20-го століття для сімейного використання або для друзів. Але через зростаючу популярність після другої світової війни воно було випущено на ринок і 1968 року отримало контрольоване позначення походження (DOC).

Спасибі ченцям із могутнього абатства Сан-Коломбано, які в ранньому середньовіччі зробили територію Бардоліно сильним автономним сільськогосподарським виробником, насаджували виноградну лозу й оливкові дерева, розширювали торгівлю із сусідніми республіками.

Вино Бардоліно отримують переважно з винограду сорту веронезе корвіна, з додаванням сортів рондінелла і молінара. Сорт корвіна на цих ґрунтах дає вина з чіткою кислотністю, мінеральністю, середнім тілом і тонкими, легкими танінами. Аромати від квіткових до трав'янистих та/або цитрусових до пряних ягід, у той час як смак молодий, свіжий і живий.

У "базовій" версії це вино рубіново-червоного кольору. Делікатно фруктове, з нотами червоних ягід (вишні, полуниці, малини, смородини) і спецій (кориця, гвоздика, чорний перець). Вино питке, дуже гастрономічне - тобто, підходить до багатьох страв.

Bardolino Superiore відрізняється від Bardolino вищим вмістом алкоголю (12% замість 10,5%) і має витримуватися не менше одного року перед випуском.

Моя літня любов - це радісне рожеве К'яретто (Chiaretto). Виробляється з тих самих сортів винограду, що й Бардоліно.

Його виробництво охоплює провінції Верона в регіоні Венето і Брешіа в Ломбардії. Правила, сорти і зони виробництва К'яретто закріпилися в 19 столітті, коли Помпео Молменті 1896 року почав застосовувати знання про вініфікацію рожевих вин, отримані ним у Франції.

Італійською мовою назва "к'яретто" походить від "к'яро - "світлий" або "блідий". Процес виробництва К'яретто, як і інших рожевих вин, містить у собі коротку мацерацію - тобто, коротку взаємодію соку зі шкіркою винограду, що дає блідо-рожевий колір.

Колір варіюється від пелюстки троянди до корала. Аромати квітів, червоних ягід (малина, полуниця), вишні, зеленого яблука, солодких спецій, хлорофілу. Універсальне вино. Ідеально підходить як аперитив. Добре поєднується з салатами, закусками, стравами з пасти, з рибою - і морською, і озерною. І навіть із суші та піцою.

На озері приблизно 100 виробників Chiaretto виробляють близько 10 мільйонів пляшок на рік (близько 9 мільйонів із Бардоліно і 1 мільйон на іншому боці озера, у Вальтенезі). Здебільшого, все продається в Італії та Німеччині. Але зростає інтерес і в США, Канаді та Скандинавії.

Винні критики називають Лугану "білим, одягненим у червоне". Бо саме червоні вина мають структуру, характер і здатність зберігатися та покращувати свої якості з часом. Та біле вино Лугана гарне і дуже молодим, і, особливо, коли вона визріває в пляшках принаймні п'ять років і навіть більше.

Зона Лугана - на півдні озера між містечками Дезенцано, Песк'єра, Лонато та Поццоленго.

Ґрунти в цій частині озера глинисті, що були колись широким болотом. На цих важкопрохідних територіях можна було вирощувати лише виноградники. Болото з часом зникло, а виноградники, на щастя для нас, залишилися. Саме глинистий ґрунт відповідає за кислотність і структуру у вині.

Вино Лугана виробляється з білого сорту винограду trebbiano di Lugana, який технічні фахівці називають turbiana. Коли Лугана дуже молода, це вино для закусок, легких страв із пасти та риби. А через 5-7 років витримки його можна подавати навіть із м'ясом.

Лугани виробляється всього 70 000 гектолітрів на рік. Тож радимо обирати на озері саме його, щоб спробувати рідкісне вино.

Кустозу називають білим еквівалентом червоного Бардоліно, бо виробничі площі двох DOC значно перекриваються.

Основними характеристиками вина Кустоза є його свіжість і легкий аромат із квітковими та фруктовими нотами, іноді з відтінком ароматичних трав, наприклад, шафрану. Вино легко поєднується з багатьма стравами.

Серед італійських білих сортів вин Кустоза унікальне тим, що виробляється із суміші сортів, а не з одного переважаючого сорту винограду. На етикетці ви зустрінете місцеві сорти гарганега (garganega), треббіанелло (trebbianello) і Бьянка Фернанда Bianca Fernanda, а також інші сорти винограду.

На додачу до стандартних тихих вин тут виробляють - і ми рекомендуємо спробувати - ігристе Bianco di Custoza Spumante і солодке вино Bianco di Custoza Passito. Вони виготовлені з тих самих сортів винограду, що і сухі столові вина, але явно відрізняються за стилем.

Коли італійці святкують, вони вже 50 років п'ють НЕ шампанське. В Італії "на столах пристойних людей" (так один винороб висловився жартома), у келихах естетів, модників і знавців - франчакорта.

Якщо всі ігристі вина вважати родиною, то саме італійська франчакорта буде рідною сестрою шампанському.

Чому?

• І там, і там збір винограду тільки вручну.
• Майже однакові сорти винограду: для франчакорти шардоне, піно нуар, піно б'янко (а для шампанського - шардоне, піно нуар, піно меньє).
• Один і той самий дорогий метод виробництва - класичний (Metodo Classico), він же традиційний, він же "шампенуа". Коли вторинна ферментація відбувається вже в пляшці.
• Франчакорта витримується в пляшках на осаді від 18 місяців і довше. Шампанське - від 15 місяців. Саме під час тривалого контакту з осадом смак вина стає глибокими та набуває характерного аромату дріжджів, скоринки хліба, бріоші.
• Клімат, склад ґрунтів і ландшафт теж схожі.

Ще Карл Великий назвав Франчакортою ("маленька Франція") мальовничу місцевість між містом Брешія та озером Ізео в північному регіоні Ломбардія. Це не зовсім озеро Гарда. Але під час наших гастрономічних і винних турів на Гарду ми обов'язково виділяємо день на відвідування льохів з іскристою та елегантною Франчакортою.

Через те, що місцевість Франчакорта розташована на 600 км на південь від Шампані, визрівання винограду відбувається швидше і вина виходять більш повнотілі, з більш високим природним вмістом цукру.

Витримані понад 6-8 років франчакорти часто виграють у сліпій дегустації у шампанського, настільки глибокий і багатошаровий їхній смак.

Франчакорта - універсальне гастрономічне ігристе. Може бути аперитивом, а може подаватися до десерту. Може поєднуватися з морепродуктами, різотто, пастою, сирами і навіть м'ясом.

Мої улюблені виробники:

• Ca' del Bosco
• Bellavista
• Contadi Castaldi
• Antica Fratta
• Bersi Serlini
• Mosnel
• Berlucchi

Це рідкість навіть у ресторанах на самому озері. Ігристу версію з місцевого сорту турбіано/требб'яно (Trebbiano di Lugana) виробляють тим самим "Методо класико" (Metodo Classico), що і шампанське, і франчакорта.

Сусло, отримане легким пресуванням, зброджується з натуральними дріжджами самого винограду при контрольованій температурі 16°C в резервуарах з нержавіючої сталі до моменту змішування і розливу по пляшках для другої спиртової ферментації в пляшці. Пляшки стоять у стелажах протягом 18 місяців, і вино розвивається і дозріває завдяки дії дріжджів. Потім вино освітлюють, видаляють осад методом дегоргажа і закупорюють.

Це чудове ігристе добре поєднується з морепродуктами, рибою, пастою і білим м'ясом.

Trento DOC - це ігристі вина, які виробляються в околицях міста Тренто в регіоні Трентіно-Альто-Адідже на півночі озера Гарда. Виробляється за класичним методом "методо класико" (Metodo Classico), де вторинне бродіння відбувається в пляшці, як і у випадку з шампанським.

Вина Trento DOC є одними з найскладніших ігристих вин в Італії і тільки зараз починають отримувати визнання за їхню відмінну якість.

Зона Тренто DOC (DOC - італійська винна норма denominazione di originine contollata, що захищає і контролює процес виробництва та сорти вина) розташована серед Доломітових Альп. Прохолодний клімат сприяє виробництву ігристих вин. Адже помірні температури зберігають кислотність винограду, що життєво важливо для підтримки свіжості, а також для надання структури. Багато виноградників розташовані на схилах пагорбів на висоті понад 900 метрів над рівнем моря.

Одним із перших, хто став виробляти ігристе вино за класичним методом у Тренто, був Джуліо Феррарі (просто однофамілець, не має стосунку до Енцо Феррарі, виробника автомобілів).

Після досвіду роботи в Шампані на початку 20-го століття Джуліо Феррарі посадив лози Шардоне в регіоні Трентіно. І сьогодні виноробня Ferrari стала найвідомішим виробником Trento. Ігристі вина Ferrari, особливо їхня вища лінійка Riserva Giulio Ferrari, є одними з найкращих ігристих вин в усій Італії і в світі.

Наші улюблені виробники ігристих вин Тренто:

• Cesarini Sforza
• Ferrari
• Letrari
• Altemasi
• Madonna delle Vittorie
• Мозер
• Монфорт
• Реві

Наші винні тури в Італію включають в себе вивчення не тільки вин, а й міцних напоїв відповідного регіону.

Граппа - це традиційний алкогольний напій північної Італії. Це дистилят із виноградної шкірки, що залишилася після виробництва вина.

Раніше граппа була напоєм бідноти, а зараз це продукт для естетів. Дорогоцінний еліксир, чистий або настояний на гірських травах і ягодах.

Ба більше, сьогодні навіть назва граппа законодавчо захищена. Напій може називатися граппою, тільки якщо для його виробництва використовували виноград, вирощений в Італії.

Вміст спирту в граппі може бути від 37,5% до 60%. А смак граппи відрізняється не тільки через сорт винограду, з якого вона зроблена. А й завдяки різним травам, лісовим ягодам (чорниця, малина і суниця), фруктам (сливи, абрикоси і груші) і корінню (рута, тирлич, ялівець і асперула).

Дегустують граппу зазвичай у невеликих тюльпаноподібних келихах на тонкій ніжці ("tulipe"). Подають її наприкінці обіду або вечері для кращого травлення.

Будете на півночі озера, звертайте увагу на пляшки з червоним вмістом у барах. Піко Россо ("Червоний Пікко") - це спеціальний дистилят (61% алкоголю), відомий своїм червоним кольором і вироблений з використанням гірської полуниці та малини. Він був винайдений у 40-х роках 20 століття власником місцевої аптеки Ахіллом Фолетто, щоб піднімати настрій співвітчизників, змучених війною.

Зазвичай подається крижаним, соло або як поєднання з морозивом і десертами. А ще як інгредієнт для коктейлю Picco Spritz.

М'який середземноморський клімат Гарди дає змогу тут рости не тільки виноградникам, а й цитрусовим деревам. На західному березі озера Гарда, в містечку Лімоне, з 17 століття вирощують лимони, апельсини, лайми, мандарини і бергамоти. Тут із цитрусових виробляють джеми, цукати, косметику відмінної якості.
І, звичайно, ж, цитрусові лікери.

Історично лікер, виготовлений зі шкірки лимона, виробляли переважно на півдні Італії. Ще араби на Сицилії почали вирощування лимонів, які потім були завезені на Амальфітанське узбережжя. Але і з півночі ви можете привезти такий оригінальний сувенір.

Зверніть увагу, на Гарді він називається не лімончелло, а лимончино (Limoncino del Garda). Його міцність - зазвичай 30-38%.